то є любов.

Аж легше стало.

По-настоящему скучать — это когда душа требует человека. не тело требует, а душа. Когда человека выворачивает наизнанку от недостатка родных рук и глаз. вот тогда ты хочешь кричать на весь мир, как ты скучаешь.

Хочеться просто зникнути, опинитися там, де немає думок, спогадів і пустоти.

Відпусти. Скільки ще треба буде собі це казати.. рік чи більше? Ось так просто, найцінніше, рік життя, найперші почуття, справжнє все і закінчилося.

На стільки закритись, щоб нічого не відчувати. Неперевершено. Досягла майстерності нарешті. Байдужість до людей, кава і музика.

Сьогодні дощ. Так тупо, на вулицю не вийдеш і вдома щось робити немає бажання. Що на вулиці мряка і сіро, що в голові. Чекаю затра.. чемодан, вокзал, потяг, дорога, музика.. це щастя. Цілий тиждень не вдома. Байдуже де. Байдуже з ким.

Хочеться відпочинку від людей

Добро пожаловать новым следящим!

Заздрю всім, хто поряд з тобою більше ніж я.

Твої руки..

Останнім часом мій образ змінився і став таким рожевим.. от серйозно. Взагалі по життю я ненавиджу рожевий але тут, все раптово стало набувати рожевих відтінків. Балетки, білизна, платок, косметичка, рушник далі пішли футболочки, квіточки, косметика (тіні), заставки на головний екран і все рожеве рожеве рожеве. Таке мімімішне. Жааах! Що робиться?! Може то я в рожевих окулярах? Раніше життя мало відтінки темного. Улюбленими кольорами і речами були чорні, коричневі, вишневі, виключенням ставав золотий і можливо пастельні тони. Так що ж змінилось? Коли? І до чого призведе?

Ніяких емоцій, почуттів. Все спокійненько, пустенько. Ну круто.