Відчуй

блін..коли капає ця вода з неба, мені шось робиться. мені хочеться вийти на вулицю.. хочеться ходити під нею., спостерігати за нею. мені комфортно коли вона.

якось так.

ще 20 хв назад в мене був фіговий дуже фіговий настрій.) але…

мені позвонила по скайпу моя маленька кіця!!!** я просто сміюсь і посмішка не сходить в мене з обличчя. я щасливааа. !!

Почалося все з падіння на вулиці, коли я порвала улюблені джинси. Причому порвала так, що їм прямий шлях у смітник. Потім я провела 2 години в піцерії з "гламурними чікулями". Я слухала, як звичайні, нічого з себе не представляючі дівчата, що живуть за рахунок своїх папіків, сміялися над "нищебродами", у яких телефон не iPhone або найдорожчий Samsung. Сміялися над тими, хто одягнений не по їх "моді". А їх хлопці… такі ж як і вони. Я ніби була в цирку уродів. А вони старші за мене на 4-5 років. А здається, ніби навпаки. Ну сиджу я, з простої сім'ї (хоча у них всіх сім'ї якраз таки прості), не слухаючи їх "гламурні" пісеньки, без багатого хлопця, більше того взагалі без пари, сиджу і запитую себе подумки: ну як, як я тут опинилася і чому досі не йду? "Це не гарно " - подумала я. Піти так рано, означає проявити неповагу. Хоча, яка може бути повага до цих огризків? Смішно від власних слів.

Ладно, якби ми всі сіли з ними в одну купу, я б злилася з цим суспільством. Але фак! Я не така як вони. Мені було дико соромно перед персоналом. Да да да, можна подумати, що я зараз хуйню зморожу, але мені справді було соромно. Я сиділа і думала, що зараз вони вирішать, ніби я одна з цих йобнутих. Так і хотілося встати і сказати всім навколо, що я тут випадково, я не така, я їх сама не переношу, та блять, я хороша!

Протрималася дві години. Встала о восьмій вечора і пішла. Напаслєдак одна з них, вже канкрєтно під градусом, сказала мені: "Кісуля, ну ти ж чмокнеш мене на прощання?" Я встала і мовчки пішла, ледве стримуючи комок нудоти всередині себе.

Десь на другій годині цих пасідєлак я заляпала нову майку соусом. Приїхала додому: настрій жахливий, все навколо дратує, ні з ким говорити не хочу, бачити нікого не хочу, говорити мені лінь, нічого дивитися не хочу, йти нікуди теж не горю бажанням.

Всім удачі, няшикі: 3

ну звісно Оля дуже норм: 3 просто я кажу про рідкісні імена.)
якщо син, то..Фома, хулі.))

Едік, Артьом, Назар, Стас.)

Вже 2 день думки про те як я в майбутньому назву свою доцю. І я не хочу всі ці банальні імена типу: Аня, Оля, Юля, НАСТЯ.. . хочу якесь рідкісне і дуже гарне.
підкажііть блін.))

Ти приходиш до мене уві сні і мені не хочеться прокидатися - настільки це реально. Ти питаєш, як можна сумувати, якщо ти снишся мені? А як сумують голуби один без одного, коли змушені розлітатися і шукати собі корм? Як сумує мати за своїми цуценятам, яких у неї відібрали? Ти для мене все. І нехай ми раніше не знали один про одного, але в тобі завжди текла моя кров, а в мені твоя. Кров сильних і сміливих, кров вміючих любити. . кров нерозтраченої ніжності. Як я можу сумувати по тобі? Як одна частинка крові вмирає без іншої. Я люблю тебе.:*

А тепер серйозно.

Ще зовсім недавно я просто обожнювала вилазити на кришу 16-поверхівки будинку ввечері і звідти спостерігати за районом. Але це було тільки до сьогоднішнього вечера. Ще ніколи я не бігала так швидко по сходах, як сьогодні.) Вазап? Ну так вот.

" Прийшов час ахуїтєльних історій".

Спочатку все йшло як завжди. Я піднялася на кришу, знайшла своє улюблене місце. Все було спокійно буквально хвилин п'ятнадцять, а потім почалося… я почула якісь кроки і ржачь з боку входу на дах. Подумала, що це на 16-му хтось і заспокоїлася. Але ненадовго! Ці "хтось" виявляється йшли якраз на кришу, де вже сиділа я. Ну, я подумала, що краще не шукати пригод на свою п'яту точку і швиденько сйобувати, поки мене не побачили. Я швидко зібралася, а вони якраз піднялися на кришу. І, мазафака, ЇХ БУЛО ТРОЄ І У КОЖНОГО ФАНАРІК. ВЕЛИЧЕЗНИЙ ТАКИЙ ФАНАРІК! Звичайно ж мене побачили (а хіба могло бути інакше?). Ну і я як у фільмах постаралася швидко вибігти звідти, але знову ж таки не те було! Один з хлопців спробував схватити мене за руку зі словами "куди побігла, мала". Ледь вибралася з криши, але коли вибігала, то спіткнулася об поріг і коли впала, тріснулась головою об стіну. А стіни у нас такі жорсткі…!

Підсумок походу: величезний синяк на лівому стегні, поріз і шишка на лобі, лікоть обідраний і ще вивихнута кісточка.

Я присягнулася, що тепер ввечері на кришу САМА ні ногою. Досить з мене таких паходав, серйозно.

ТОЖ АТВІЧЯЮ, КЛЬОВА!!)

Знаєте?

як виявилося..

У мене своя модель поведінки для кожної людини: для тата, для мами, для сестер,, бабусі, однієї однокласниці, другої, третьої, супердруга, подруги дитинства, випадкового знайомого, офіціанта в ресторані, сусідки. Одному я буду посміхатися, інший розповідати свої переживання, третьому розповідати про нову серію серіалу, з четвертої похабно жартувати, іншому розповідати свої найпотаємніші думки, нести всякі дурниці, відкривати таємниці і бажання, всі чудеса моїх ночей, а з кимось я буду просто мовчати, з кимось буду завжди дуже сумною, з кимось завжди веселою. Але я майже завжди брешу. Брешу, брешу, брешу. Я вже заплуталася яка з цих масок моя власна, чи є вона серед них? Де тут я? Ніби мільйони схожих на мене зустрічаються з цими людьми в різний час. А справжня я приходить додому і обмірковує всі їхні вчинки, знаходить вади, помилки, удосконалює, виправляє. Але ніхто не бачив її. Жодна людина з нею не знайома. Зараз я-це я. Зараз я справжня.. і ці почуття справжні. Через 5 хвилин я вийду на вулицю, моя копія вийде на вулицю. А я залишуся тут. А може мене взагалі не існує? Всяка людина брехня. Я-брехня.

Почуття. Як часто ми обманюємо себе, думаючи, що можемо ними керувати. Поки в один прекрасний день не потрапляємо, захоплені зненацька гнівом, або заздрістю, або любов'ю. І тоді доводиться дивитися правді в очі.

А правда така - неможливо керувати своїми почуттями. Можна керувати тільки тим, що ми в зв'язку з ними робимо..

ЦЕ ПІЗДЄЦ, РІБЯТКІ!!

я в шокє нахуй. з моєю старшою сістер зустрічався пацик там один з Підгайців. Сьогодні вона його кінула. Бо про нього там такіі бля лєгєнди. шо він бабнік.. дєвок в нього овєрдохуя було.так сказать..шлюшка с.Підгайці. І зараз він намагається клєїти мене. ФААК!!

черговий головний біль!

КЛААС. Я почала дивитись "Pretty little liars" (Гарненькі брехухи). ААФІГЄННИЙ СЄРІАЛЬЧІК. Сьогодні мабуть цілу ніч буду передивлятись його з самого початку, оскільки з початку я його не бачила.

:3

Спробуй виживи.

Закохуєшся - і тебе не люблять. Закохуються в тебе - не любиш ти.

У 16 ти хочеш, щоб батьків не було. Пізніше, щоб вони були, але їх вже немає.

Як правило, відмінники працюють на колишніх трієчників.

Дядя Вася в дитинстві хотів стати поетом, а тепер щовечора валяється біля свого під'їзду. Немає в цьому поезії.

Завжди хочеться більшого, але як тільки втрачаєш що небудь, починаєш шкодувати і благати Бога, щоб він все повернув, як було.

Навіть самі переконані атеїсти моляться під час аварії.

Людей спочатку вчать говорити, потім - мовчати. Так само і з брехнею.

Іноді з'являється почуття, що всі істини і закони - вони тільки на папері.

Ріжуть і б'ють через гроші, які самі й вигадали.

Пристрій і система нікому не подобається, хоча краще поки нічого не було.

Усі намагаються зробити вигляд, що чимось зайняті і нічого не роблять.

Спробуй виживи, якщо ти хоч трішки на них не схожий.

Я подумала, якщо інші люди пишуть про нові речі і фотографують їжу і свої частини тіла всім на показ. Говорять про те, що купили наприклад собі шкарпетки, адже це так популярно і цікаво. То чому я наприклад не можу розповісти про те, що я сьогодні зробила собі смачний бутербродик. Боже, та це було неперевершено.Бутербродик був такий смачний. Я просто розрізала хлібчик, намазала його вершковим маслом, поклала на нього шматочок ковбаски і зверху ще огірочок.Це був чудовий бутерброд і я рада що з'їла його.

а ще можна хлібчик намазати майонезіком, зверху шматочок відчинної ковбаски, зверху шматочок помідоринки, зверху шматочок сирочку, все в мікроволновочку на хвилинку (більше або менше) і зжерти все з гарячим чаєм АФІГЄТЬ ЯК СМАЧНО

і до біса ваші похудання. я люблю жерти: 3

Завтра в мене вже намічається прогулянка можливо з таким.

так шо, пасмотрім. всьо ше буде ;)