Знаєте?
як виявилося..
У мене своя модель поведінки для кожної людини: для тата, для мами, для сестер,, бабусі, однієї однокласниці, другої, третьої, супердруга, подруги дитинства, випадкового знайомого, офіціанта в ресторані, сусідки. Одному я буду посміхатися, інший розповідати свої переживання, третьому розповідати про нову серію серіалу, з четвертої похабно жартувати, іншому розповідати свої найпотаємніші думки, нести всякі дурниці, відкривати таємниці і бажання, всі чудеса моїх ночей, а з кимось я буду просто мовчати, з кимось буду завжди дуже сумною, з кимось завжди веселою. Але я майже завжди брешу. Брешу, брешу, брешу. Я вже заплуталася яка з цих масок моя власна, чи є вона серед них? Де тут я? Ніби мільйони схожих на мене зустрічаються з цими людьми в різний час. А справжня я приходить додому і обмірковує всі їхні вчинки, знаходить вади, помилки, удосконалює, виправляє. Але ніхто не бачив її. Жодна людина з нею не знайома. Зараз я-це я. Зараз я справжня.. і ці почуття справжні. Через 5 хвилин я вийду на вулицю, моя копія вийде на вулицю. А я залишуся тут. А може мене взагалі не існує? Всяка людина брехня. Я-брехня.