Відчуй

Найгірше чекати: с

я маю для вас три хороші новини: 1. сьогодні п'ятниця. 2. завтра весна 3. ви все ще живі

Шепочу:
Дякую,
Дякую
Дякую
Дякую
За те, що ти поруч,
За те, що любити тебе зовсім не складно,
І навіть більше того - неможливо
Тебе не любити.
Та й справді, чого ще треба?
Просто бути.
Просто поруч.

Нарешті я відпочину хоть трохи від буденності. 5.03 я їду в Одесу. ТААК!! Але щось тримає мене. Але то такоє. Забудусь) скоріше б пройшов вже цей 8денний тиждень: 3

Хочу, щоб цей пост зрозуміло якомога більше людей. Хочу, щоб ті, хто мене знають і навіть ті, які випадково натрапили на ці рядки, сприйняли їх правильно. Ми живемо за чужими правилами. Ми здобуваємо освіту, щоб згодом отримати престижну роботу, яка б давала нам багато-багато грошей. Ми намагаємось виглядати так, «як модно», але за цим ховаємо себе справжніх. Ми боїмося вчинити так, як подобається нам, якщо це розчарує наших знайомих та друзів. Ми втрачаємо себе. Суспільні рамки, стереотипи, правила, упередження – це ніщо, тільки ілюзія. Неважливо, яка у тебе освіта, і скільки приносить коштів твоя робота; неважливо, як ти одягаєшся і яка у тебе зачіска, якщо це все нав’язане застарілими поглядами. Не варто чекати похвали та одобрення ні від кого, бо це лише НАШЕ життя. Робота, яка подобається батькам, але не до вподоби тобі, звісно, побудує добрі відносини з сім’єю, але ніколи не принесе задоволення. Гроші нічого не варті без щастя. А освіта… та облиште! Всім відомо, що люди з розвиненим мозком мають безліч проблем з життєвими труднощами. Багато відомих людей покинули навчання, але і без диплома (який, до речі, є лише папірцем) досягли великий успіхів у житті. Бо вони вперто йшли до своєї мети. У сьогочасному суспільстві важливіша роль відведена для самоосвіти, саморозвитку. Бо освітні системи стають застарілими. І скажіть, чи є зараз люди, яким у житті справді стали у нагоді синуси, косинуси, вірші Тараса Шевченка, парабола та гіпербола?.. Кому ці всі поняття допомогли вирішити важливу життєву проблему? Бог (якщо він звісно є) створив нас довершеними, дав нам шанс на великі подвиги. У кожному прихований величезний потенціал. Але світ створений так, що ми вимушені бути такими, які мільйони інших. І це сумно. Дуже сумно. Нас 6 мільярдів, і якби кожен плив за течією, що б ми мали? Час схаменутися. Живемо лише один раз, і якщо жити вільно, цього разу цілком достатньо. Варто правильно розставити пріоритети. Потрібно шукати не гроші, не другу половинку, не багато друзів, а внутрішню свободу. А потім все інше саме прийде до рук.

Вибачте, за відсутність будь-яких постів про ситуацію в країні. просто. це важко. важко писати. мабуть, ви і самі розумієте. серце і душа розривається від жаху, що коїться. мені не байдуже, але нема сил, щоб постити. головне вірити, що все буде добре. перемога за нами! Слава Україні! Героям Слава!

Насправді, коли закінчуютьcя певні стосунки із людьми, опісля того починаєш якось по-новому переосмислювати усю густину і різнобарв'я тих відносин. Затамувавши подих, вдихаєш чисте весняне повітря і ступаєш по сухій бруківці, яка нещодавно звільнилася від важкого й стомленого снігу. Людей неможливо остаточно викинути із власних спогадів і звичок. Речі, розмови, повідомлення в соціальних мережах і телефоні, спільні фотокартки і спогади, а ще найбільший і найпідступніший ворог – сон, він може бути неочікуваний і страшенно стимулюючим для нашого мозку, нав'язуючи йому нову порцію старих і затонулих спогадів. Вони виринають як померлі потопельники із води і лякають тебе своїми страшними мацаками. Холодний піт і просто шалений приплив того усього непотребу, який ти нещодавно залишив у закутку своєї тривкої і сипучої пам'яті. Але це ще дрібничи якщо порівнювати це із несподіваним телефонним дзвінком, від людини яку не чув довгий період свого життя і яка намагається у нього увійти переповідаючи свої любовні загравання які насправді цікавлять мабуть тільки її. Як на мене, це безглузде заняття і взагалі марне гаяння часу - нагадувати про себе людині, яку сам же викинув із власного оточення. - Як твоє життя?. - А який конкретно відрізок мого свідомого життєвого тривання тебе цікавить? - Той після якого ми не спілкуємось. - Жива я, жива. Дякую за турботливість і сміливість знову нагадати мені про себе.

Колись ти зрозумієш, що бувають люди, які ніколи не зраджують, але для цього доведеться пройти через дуже багато зрад. Колись ти зрозумієш, що зовнішній блиск - ніщо в порівнянні з внутрішньою красою. Тому що все, що зовні - це до першого дощу. Те, що всередині - горить завжди. Нехай навіть воно згасло до ледь помітних вуглинок. Але, досить скласти губи трубочкою і лагідно дмухнути - вогонь поступово запалає і зігріє тебе. Колись ти зрозумієш, що чимало формул і афоризмів, яких ти нахапався у навколишньому світі - порожні, нехай і красиві, набори слів - не більше. Важливі лише ті істини, до яких ти дійшов сам. Колись ти зрозумієш, що доброта, ніжність, ласка і турбота - це прояв внутрішньої сили, а не слабкості.