Shpilevska

Будь ласка, припиніть це, будь ласка ! Перша година ночі. Я не можу це принити ! Я не можу. Воно саме згадується. Випуск, Обоже, ці очі. Ці очі, цей костюм, а ці обіцянки, а ці щасоиві очі, а ця руки беребинтована, коли бився, а сльози, все ж справжнє. чи не справжнє? чи це було не по-справжньому? брехня? я задихаюсь, я задихвюсь від цих думок і цих спогадів. парк, зима, чай, гітара, цой, я не можу. я не витримаю. я просто не можу. обіцяв. обіцяв. не пускав, цілував, плакав, ламав руки, не відпускав, ці розставання, але відпустив. хаос. хаос в мені. занадто важко. ніч. страшилки наніч, кіно, фільм, сеежки, день народження. БДУЬ ЛАСКА, ДОСИТЬ, Я НЕ МОЖУ.останній день, лікарня, останні обійми, пішов, а я стояла.сльози, зрада, пусто, хаос. це не виговорити, не виплакати. з цим нічого не зробиш. нічого

Я не можу зараз пояснити свої дії і слова.

Не знаю нашо я це роблю. Не розумію себе і все.

Він хороший. Але я не знаю. Не знаю.

Просто не знаю..

Здала екзамен !

Три екзамени підряд - це вам не булька з носааа!

Чесно кажучи не очікувала на таке. Особливо вразило те, що на моїй спеціалізації такі класні ребят. Нас четверо. Було б прекрасно, якби всі вступили)

Не очікувала на таку підтримку вчителів. Це приємно, коли тебе багто хто знаєш. Ти проходиш повз людину, вітаєшся, а вони тобі "ЗДАЄШ ЕКЗАМЕН? ЗДАСИШ ! ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ " Це приємність)

3 з 6 вже є)

залишилось ще три :) Один дуже важливий. І два не особо)

Все буде добре.

Дякую !

поднимись с колен и взгляни на небо -

ты увидишь мир, где никогда не был.

переступи, перешагни, ты - герой,

не шутка,

люди никчемны,

ты это знай,

в этом и есть вся мутка.

иди дальше,

дальше - небо,

небо не край,

край только вечность,

люди убьют тебя,

ты так и знай.

ты не поддашся им

в жизне своей никогда,

ты пойдешь дальше.

перешагешь этот ад

и когда-то же вспомнят тебя

через лет пять, не больше

а ты улыбнись,

живи и стремись,

и назад ты не возвращайся.

жизнь дана Богом любить

ты люби, ти живи, и надейся.

не бреши мені в очі, не треба

я люблю лише зірки і небо

ти, як клітка для птаха

ти - не вічність, не зрада

ти вбив в мені все живе

закував у сталеві гратки

ти задів за болюче й важке

ти зламав мене легко, на шмаття

але я не здалася, ні-ні

я піднялася

і пішла

бо вже байдуже так

як на тебе,

так і на твоє існування

Заспокойся, Шпилевська. Дай собі ще трохи часу, і ти змиришся з цим остаточно. Було б легше, якби не любила. От чесно. От шо дійсно страшно - це те, шо я любила, а мене ні. За таке треба зразу вбивати, чесно.

Я вже так за цим засумувала, шо нема сил. Я хочу знайти нову людину, але дійсно боюсь. Боюсь знову, яка кажуть, "обпектись". Я хочу обіймів, доторків, поцілунків, АЛЕ я не впевнена. Знаходити людину просто так - низько. Можливо для "декого" це нормально, але не для мене. Я так не можу. Якщо я вже любила людину, то домучусь до останнього. І тоді, коли нарешті зрозумію, шо остаточно попустило - можливо найду іншу. Така я, на жаль, чи, на щастя, людина.

От і наступив цей момент спокою. Думаю, за те, що я пережила, мене можуть наділити щастям. Хоча воно в мене вже давно є. І тільки зараз я собі це зрозуміла. Це прекрасне відчуття, коли поруч ті, яких любиш. Коли відчуваєш кожну проведену мить з певною людиною і кайфуєш від цього. Коли посмішка з'являється просто так. Коли ти щасливий. Я абсолютно щаслива. Мені зараз якось так добре стало. Правду кажуть: "вибачай людям, воно їм ітак повернеться". І знаєте що? Я вибачила.Абсолютно все. Можливо ще десь далеко в душі є образа, але вона далеко. Прекрасно. Мені зараз прекрасно :)

Натхнення приходить раптово. Тоді, коли зовсім не чекаєш.

Воно не приходить тоді, коли погано або ж добре.

Воно приходить непомітно. Так, як і йде.

Не знаю як для кого, а для мене натхнення - це вивільнення душі. Воно дає змогу вивільнитись з полону своїх думок і розкрити душу. Це свобода. Свобода душі.

Я знаю, що десь зовсім недалеко є моє. Воно існує. Зовсім поряд.

І я обов'язково його віднайду. Нехай не зараз, але настане час.

Для кожного це "моє" має інше значення. Але для мене це лише одна людина, яка зміниться все моє життя.

Нам завжди чогось не вистачає.

Є кохання, але немає друзів. Є друзі, але немає кохання. Є гроші, але сім'ї немає.
Прикладів може бути безліч. Ми завжди вимагаємо більшого, ніж треба. За що часто дорого розплачуємось.

Думаю, в житті головне зрозуміти, що потрібно цінувати те, що є. Зараз, в цю хвилину, в цю мить. Потрібно навчитись насолоджуватись кожним моментом. Він не повториться більше. В цьому і виявляється вся краса життя.

В мені було тільки одне вічуття. Відчуття страху. Більше нічого. Ніяких відчуттів, ніяких поштовхів, нічого. Навіть ревності не було. Був тільки страх. Один-єдиний великий страх. Це страшно. Нікому не побажаю через таке пройти.
Нехай ні одній людині не попадеться ця особа.Це навіть не людина. Ця агресія мене дійсно лякає. Таке відчуття, ніби я пацан, якого дійсно можна побити. Але ні, на жаль, я не вмію ще битись поки. Але я цього не залишу. Це надто.

Це зайшло за всі межі.

Тепер моя черга. Так.

Хочеш думати, що перестало? Ти серйозно так думаєш?

Самообман. Дурна. А може і ні.

Я заплуталась. Вперше в житті серйозно заплуталась.

Я більше не гратиму цю пісню. Дарма її вивчила.

Від неї стає ще гірше. Набагто гірше.

Місяць, а воно і досі всередині. І досі раптово починає розривати. І досі.

А ти не згадуєш. Навіть не думаєш. Це добре. Це дуже добре, але не мені.

Вам не зрозуміти.