Shpilevska

з батьками ходити до репетиторів? та ну. ви шо смієтесь?!

Тепер я розповідатиму про свої проблеми одиницям. лише 4 людям. мама, сестра, Іванка і Даха. всім іншим це непотрібно. як шкода, що я раніше цього не зрозуміла. так, люди підтримують, але їм немає до тебе діла. такий світ. такі люди. хоча я вдячна Богові і за цих чотирьох людей :) як є, так є. більше ніхто не побачить мене неусміхнену. твіттер я викинула з життя. не хочу, щоб всі знали подробиці з мого життя. на блозі писатиму. тут є люди, як мене розуміють. це прекрасно! дякую вам!

хочете "смішну" штуку? малееесенька мазь (10мг) коштує 50 грн. а 6 таблеточок - 60 грн :) і щееее: ми витратили десь до 600 грн на лікування, яке мені не допомогло ні краплі. хоча це не така вже і важка хвороба. тепер, увага, питання: чи варто довіряти нашій медицині? чи справедливі ці лікарі? чи взагалі можна вилікуватись від просто еритеми в Україні? відповідь: ні. Україна нікчемна. якби я цього не зрозуміла, ніколи б в житті цього не сказала. я люблб нашу країну, але жити в ній і нормально існути нереально.

Тепер я цінуватиму своє здоров'я. Більше ніщо мене не змусить переживати і хвилюватись. Цей раз міг бути фатальним. Ця ніч і це ранок - найважчі.

Але лікар сказав так: "вип'єш - через день попустить".

Я на це надіюсь, проте моя віра вже мертва. Я вже не знаю. Цей біль - найсильніший. Не можу ходити.

"щоб не плакать, я сміялась" ;)

Навіть найріднішим набридає оцей твій стан.

Ну то й шикарно) Сама. Одна. Превосходно) Ай. Ну таких людей. Змінились вони. В СРАКУ ЗАСУНЬ СВОЇ ЗМІНЕННЯ. я більше такого терпіти не буду. Я краще буду казати все прямо, ніж потім мучитись по ночам.

Я тобі нахер не треба. Дешеві понти. От і все. Типу: "О, я її підтримала. Яка я молодчина. Дайте мені грамоту" ЗНАЄШ КУДИ Я ТОБІ ЗАСУНУ ЦІ ПІДТРИМАННЯ?

Так, я зараз бойова. Бо ви мене захарили. Ви йобані люди !

єдине, чого я хочу - це видужати. більше нічого. мені не треба ніякі гроші, Нью Йорки, моря, Турції, ніяка любов. я просто хочу видужати. я не зможу це подолати. будь ласка

Перестань мне сниться. Мне жить надо, а я просыпаться не хочу.

ДОСИТЬ !

Я ХОЧУ ТЕБЕ ВДАРИТИ.

НІ, НАВІТЬ НЕ ВДАРИТИ. ПОБИТИ ! ТАК !

І ТВОЮ "ТЬОЛОЧКУ"

ВБИТИ НАХЕР, ШОБ НЕ ДИХАЛИ. ШОБ БІЛЬШЕ НІКОЛИ МЕНЕ НЕ ЧІПАЛИ.

але ні. я вихована. і я тримаю себе в руках. нічого)

Я згадала фразу лікарки: "Та візьми себе в руки. Воно тобі треба?"

І взяла. Я скоро видужаю. Головне в це вірити. А я вірю. І я надіюсь. І я зроблю для цього все, що потрібно.

Якщо треба послати все минуле в дупу, я так і зроблю. Лишні нерви мені не потрібні.

Іноді таке відчуття, ніби це невиліковне. Ніби я якась безнадійно хвора. Я боюся, і справді боюся.

Лікарі не можуть вилікувати, вони просто не знають як. Що робити - я просто не знаю. Замість того, щоб щось вигадати - я просто сиджу, обезсилена, і плачу від болі. Так, воно болить. І ніякі таблетки/уколи/мазі не допомагають. Страх. Просто панічний великий страх від якого не сховатись, не втікти.

Терпи. Всі щось терплять. Тільки кожен по-своєму. Хтось розказує всім про свій біль, хтось лише рідним, а хтось терпить самостійно, занурившись в себе і не розповідаючи нікому. Всі ми різні, але біль однаковий.

я хочу в обійми. але в обійми абсолютно іншої людини. нової. хочу відчувати його дотики. нові дотики. відчувати його новий аромат. хочу нове. старе - минуле.лише згадки. як кажуть "перегоріла". бо набридло мучити себе, набридло плакати по ночам, по вечорам, по дням. хочу нормального свіжого життя. хочу людину, яка внесе в мене нові почуття. я хочу нового. і я цього досягну.

я завжди цього боялась. і, мабуть саме тому це і сталось) висновок один: не бійся. переборюй себе, але не бійся. ти - людина, а люди - сильні створіння. отже, витримаєш. ;)

ти тільки заспокоїлась. тільки почала нормально жити за цих 3 тижні. і тут БАЦ, НОВАСТІ, НОВАСТІ.

весело) хоча я рада за вас) щиро рада) хоч ти не мучишся, хоч тебе не мучить)

да, класно було називати мене при своїй новій дівчинці шлюхою. пацан ти, олег, пацан