Птицами

Жить вчера, жить завтра
И никогда – сегодня

Ты давно уже спишь не с теми

И говоришь «люблю» не тем.

І досі не можу повірити в те, що трапилось.Те, що я хотіла отримати на свій день народження, я отримала тепер.Повідомлення від тебе-найочікуваніший подарунок. Але як завжди я все зіпсувала.І як завжди шкодую про це.   Не зважаючи на спекотну погоду, мої дні похмурі. В голові безлад, і навряд чи я швидко зможу з ним розібратись.   Вчора ти дав мені шанс все виправити, а я зробила навпаки.Зіпсувала усе вщент. Ніколи собі цього не пробачу. Так як і все інше.  

"Френдзона существует не потому что девушка сука, а потому что девушка реально хочет дружить, а ты лезешь везде со своим членом.”

так не повинно бути

Два тижні підряд сняться жахи.Деякі з них вже стали реальністю.Якщо справдяться й інші-прийде час здійснити мій не найкращий план.
Серце розболілось не на жарт.Ліки не допомагають, хоча, зазвичай, було навпаки.Я трохи хвилююсь.Щось тут не те.
Боюсь чогось невідомого.

Мы убиваем цветы, потому что думаем, что они красивые. Мы убиваем себя, потому что мы думаем, что мы некрасивые.

Ты найдешь меня на сгнивших почтовых ящиках.

Тех, что всегда мокнут под дождем в одиночестве.

На дверных ручках пустых домов.

На следах что оставляют после себя бездомные собаки.

Ты найдешь меня везде, где я мог бы быть.

И там, где меня никогда не было.

Ты будешь ходить по местам, где я закрывал глаза.

По улицам, где я терялся в попытках отыскать твои окна.

И когда ты отыщешь слова, которые я так и не смог сказать тебе вслух.

Забери их себе. Потому что так и должно быть.

Сьогодні запитали, чому я ні з ким не зустрічаюсь.Це зачепило мене надто сильно, аби я могла відповісти, тому, хто запитав.Я мовчала, роздумуючи, чому так.
Дві дорогі мені людини пішли з мого життя майже одночасно.Один у вічність, інший-своєю дорогою.Слід від втрати не загоївся до цих пір, і навряд чи заживе коли-небудь.
Стримати сльози було найважче в той момент.
Хотілося розплакатись, сповзаючи вниз по стінці, аби не бачив ніхто.

не дай мені впасти

і навіщо я тільки приїхала додому?
в перші хвилини зіпсували настрій так, що ще б трішки, і я б просто розплакалась.
Тепер бажання повертатись сюди зникло тижнів на три мінімум.Така можливість і я буду нею користатись.

Настрій останнім часом і так гавно, а тут ще це

Вперше за стільки часу при дотику я відчула те, що не відчувала ніколи раніше.Ці почуття змусили забути мене про все на світі.І байдуже, що це тривало кілька хвилин.Кілька бісових хвилин.Так мало, щоб насолодитись, і так багато, аби раптово не втратити контроль.
Я абсолютно не була готова до такої своєї поведінки, і навіть, відверто кажучи, остерігалась.Сталось те, чого я боялась, те, чого я обіцяла боятись як вогню.Мої застереження мене ж і згубили.Заборонений плід приваблює більше, аніж доступний