Птицами

Згадай як все починалось. Я раніше не вірила в любов з першого погляду, але з тобою все змінилось.Я відчула в тобі щось своє, що рідне.Ти став для мене кимось таким, ким для мене є Пляпля.З тобою хотілось просто сиділи і мовчати.Навіть не говорити, не цілуватись.Ні.З тобою було надто добре, а без тебе-погано.Згадую твої поцілунки, твої дотики, обійми.Хочеться повернути все назад.Але як казала колись одна дорога мені людина:не можна змінити те, що змінив час.Я дякую тобі за те, що був поруч, коли я цього потребувала, дякую, що грів мої руки, турбувався, аби я не замерзла. Дякую, за той вечір, коли я відкрила для себе одну нову річ.Можливо, це було не так, як я уявляла, але головне, що з тобою.Згадую, як ти казав:"я в тобі відчув щось своє.Ти для мене стала такою рідною за цей короткий період.Я не хочу тебе втратити."знаєш, ти вже друга людина, яка мені про це говорила.І це вдруге виявилось брехнею.Я не настільки класна, аби мене боялись втратити".Ти сам мене кинув.Просто, без слів, без пояснень.Я знаю, що наробила багато дурниць тоді, на які б кожен нормальний хлопець образився б.Але невже можна так довго ображатись, і так сильно, щоб аж уникати мене?Раніше ти казав, що коли ображаєшся-то недовго, так як для тебе люди дорожчі ніж принципи.В моєму випадку, принципи для тебе важливі.Знаєш, образливо.Все не було б так погано, якби ти не пообіцяв мене після того випадку не кидати.А ти просто нестримав своїх обіцянок.Який ти після цього мужик?Та ніякий. Коли я сказала Наді, що вибачила тебе, повністю простила, вона сказала:та ти свята.Це б він мав просити в тебе пробачення, він би мав діяти, так як ти.А ти свята блін.Я в шоці.

Сижу на автостанції, п'ю каву, нікого не чіпаю.Напроти мене-хлопчик років 18-19.Тут він дістає свій айфон, і давай мене фоткати.І йому пофіг, що я це помітила.Пофіг, що я попросила припинити.Він пояснив:"ви така гарна, що я повинен мати ваше фото".Сказавши блядь, сука що за нах, я вийшла на вулицю.Ібо зла.

Треба було йти на першу пару.Наді на другу.Я мусила прокидатись і в темряві збиратись, навіть не фарбувалась і тільки розчесалась.Одним словом, залєпок.Тільки вийшла з піз'їзду-неймовірно захотілось назад під ковдру.Холод нереальний.Поки дійшла до зупинки-замерзла.На зло, маршрутка була переповнена вщент, але я десь в куточку та й вмістилась.Всю дорогу злилась.Відсиділа англійську курси, англійську лекцію і наш ВІЕМ попромував на євромайдан.Ми як дебіли йшли і щось там кричали.Вау, просто вау.Ага.Я особисто мовчала, ібо мені якось воно це все до одного місця.Моя думка явно нічого не змінить.Єдине, що порадувало, так це приємна і тепла атмосфера.А ще нас поїли чаєм.Дякую, Віка, що пасадєйствувала цьому). Бачила багато знайомих, однокласників з ліцею.ааааааа.Доставляють такі моменти.Відволікаються від особистих переживань.

Видалив мене з друзів?аплодую стоячи

І на тому дякую

І знову новий пиздець

Отак

Невдаха

Ще один нікчемний день з мого життя.Зранку хотілось бути прикутою до ліжка, аби нікуди не йти.Я боялась побачити тебе.Боялась розгубитись при зустрічі.Як добре, що ти не прийшов.Мені боляче згадувати все те, що було між нами.Я не знаю, для чого ти робиш те, що зараз.Між нами нічого не відбувається.Ніяких змін.Стабільна безвихідь.Серце болить, коли згадую.Сьогодні ходила в лікарню.Скерували на аналізи.Завтра знову туди поїду.І все по кругу.Уколи, мазі, таблетки.Виснажує це все.Шкода, що я не вилікуюсь ніколи, і таке мене чекає протягом всього життя.Надіюсь воно буде нетривалим.

Дякую

Піздєц який піздєц

Найгірша

Хочеться забитись десь в куток, і не виходити з кімнаті принаймні до кінця наступного тижня.Я не можу розібратись в тому, що трапилось, а ти не хочеш пояснити.Проблема в тому, що мені з тобою добре, а я цього не можу показати.Бо я не вмію і ніколи не вміла.Я здатна тільки відчувати це.Навіть мама колись казала, що я не здатна на будь-які почуття, або просто не вмію їх проявляти.Як у воду дивилась.Ти думаєш, що я тебе не люблю.Я думаю, що люблю більше, ніж ти можу.Але ти не віриш.Ти просто мені не віриш.

Я більше так не можу