Згадай як все починалось. Я раніше не вірила в любов з першого погляду, але з тобою все змінилось.Я відчула в тобі щось своє, що рідне.Ти став для мене кимось таким, ким для мене є Пляпля.З тобою хотілось просто сиділи і мовчати.Навіть не говорити, не цілуватись.Ні.З тобою було надто добре, а без тебе-погано.Згадую твої поцілунки, твої дотики, обійми.Хочеться повернути все назад.Але як казала колись одна дорога мені людина:не можна змінити те, що змінив час.Я дякую тобі за те, що був поруч, коли я цього потребувала, дякую, що грів мої руки, турбувався, аби я не замерзла. Дякую, за той вечір, коли я відкрила для себе одну нову річ.Можливо, це було не так, як я уявляла, але головне, що з тобою.Згадую, як ти казав:"я в тобі відчув щось своє.Ти для мене стала такою рідною за цей короткий період.Я не хочу тебе втратити."знаєш, ти вже друга людина, яка мені про це говорила.І це вдруге виявилось брехнею.Я не настільки класна, аби мене боялись втратити".Ти сам мене кинув.Просто, без слів, без пояснень.Я знаю, що наробила багато дурниць тоді, на які б кожен нормальний хлопець образився б.Але невже можна так довго ображатись, і так сильно, щоб аж уникати мене?Раніше ти казав, що коли ображаєшся-то недовго, так як для тебе люди дорожчі ніж принципи.В моєму випадку, принципи для тебе важливі.Знаєш, образливо.Все не було б так погано, якби ти не пообіцяв мене після того випадку не кидати.А ти просто нестримав своїх обіцянок.Який ти після цього мужик?Та ніякий. Коли я сказала Наді, що вибачила тебе, повністю простила, вона сказала:та ти свята.Це б він мав просити в тебе пробачення, він би мав діяти, так як ти.А ти свята блін.Я в шоці.