Птицами

Нехай ще буде 1/99 випадків, коли мої переживання виявляться марними

Вітаю, мама, з днем народження***

Дякую за вчорашній вечір, за твої теплі, і надіюсь, щирі слова.З тобоюю добіса добре.З тобою найкраще.Твої поцілунки і дотики зводять мене з розуму.Такі хвилини хочеться протягнути чим довше.Хочеться затримати час, і просто бути з тобою.Дякую, що ти в мене є*

Твої обійми-це щось неймовірне.Твої цілунки в шию, в губи зводять мене з розуму.Такого ще не було ні з ким і ніколи.Ти перший з тих, кого я знаю, хто відповідає за свої слова, і виконує те, що обіцяв.Вчорашній вечір я запам'ятаю надовго.Це було просто надзвичайно мило.Твої руки гріли мої.Ми сиділи на тій самій лавочці, і мені було дуже добре.Я соромилась, але ти розумів чому так.Сьогодні ми знову побачимось.Я вже не можу дочекатись нашої зустрічі.Надіюсь, буде не гірше, ніж вчора, а навіть краще.З тобою добре.Навіть дуже.Я забуваю про все на світі, коли ти цілуєш, обіймаєш, і ніжно шепочеш у вушко приємні слова:* дякую тобі:*

І трапилось те, чого я найбільше чекала.Дякую тобі за вечір, було дуже добре:*

-ввечері десь виходим гуляти? -добре) -в 19.00 біля ЗАГСу буду чекати)

22:39 -Іди спати, завтра на пари) -Не хочу, не буду, не піду.В мене безсоння. -Я сказав-спати! -Я не буду тебе слухати. -Ну тоді я буду сидіти тут з тобою, добре?) отак він просидів зі мною до 2:30, переписувались про все на світі, виявилось, він не такий вже серйозний, як здавалось.Дуже пошлий, і це мені подобається) разом вийшли з вк, і заснули.Я проспала першу пару, ібо як завжди проснулась в 4.00 і не спала до 6.35.Це вже з п'ятниці так.Закономірність якась просто.Захарило.Я хочу нормально спати, а не прокидатись серед ночі і тупо втикати в паталок.

І злити.Суки

Ти настільки схожий характером на Пляплю, що просто нема слів.Твої слова, поведінка нагадують мені про нього.Я бачу в ньому Пашу.Та в вас навіть імена однакові.Чорт, що за підстава життя?І в рисах обличчя є багато подібного, навіть той самий колір очей.Дивно це.Одразу після смерті Пляплі в моєму життя з'явився новий Паша.Але ніхто не замінить мені мого малого.Найріднішого, найкращого.Стільки болі я ще не відчувала ніколи.Навіть коли померла сестра, бабуся, дядько, дідусь.Я не розуміла цього всього, бо була ще зовсім маленькою.А зараз…Біль розростається по всьому тілу.Добре, що є Надя, яка не дозволяє мені впадати в депресію, змушує жити далі, щоб не сталось.Дякую всім, хто був зі мною.Дякую тим, хто зараз поруч.

Ну я і забила

Я, звичайно, розумію все, але твої, анонім, питання на аск доводять мене.Для чого ти це пишеш?Невже не можна поспілкуватись на цю тему зі мною в приваті чи в реалі?Я ж не кусаюсь.І потім писати/кричати на весь Луцьк твоє ім'я також не збираюсь.Але май сміливість відповідати за свої слова.Навіть якби мені подобалась якась людина, навіть той самий Паша, то яке відношення до цього маєш ти?Я розумію, якби ти там був його дівчиною, чи ще там кимось-то флаг тобі в руки.Але якщо ти взагалі лєва людина, яка його напевно і не знає, тільки проситала прізвище тут в блозі і пишеш єрєсь, то якого фіга?От чесно, я не шарю.То або сам Паша пише(але це треба бути далбайобом), або Коля.Коля, якщо це ти, то завтра побуваєш в смітнику.

Анонім, валаси

Ти вже мене хариш, якщо чесно.І я здогадуюсь, хто ти.Ти ідіот

Думала, що більше ні в кого не закохаюсь.Але нє тут то било.Зустріла в ВІЕМІ такого Пашу, і закохалась з першого погляду.Спочатку переписувались, і він покликав мене гуляти.Його характер-це щось неймовірне.Таких хлопців я ще не зустрічала.Він слухає ахуєнну музику, читає(!) ахуєнні книги, дивиться ахуєнні фільми.І він ахуєнний.Красава.Його обійми-це щось неймовірне.Коли він обійняв на прощання, то не хотілось його відпускати, але не могла ж я тримати його вічно.я зрозуміла, що це та людина, яку я шукала.Це моя людина.

Ідіть нахуй.Мінутка зла