caeakbscdiscdjnsnd

Коли справді солодко, то цукор ні до чого

Сидячи в затишному кафе з самого ранечку, замовляючи чи не найсолодше, що у них є. Але всеодно, краще ніж ранок, в сонному кафе з запашною кавою та хорошим другом-немає нічого. Вдалого вам дня та живіть без додовання цукру в каву.

Наче все добре, але так і хочеться впустити ту чашку з чаєм, і шоб вона так і розбилась вщент. Нещодавно видалила папку на комп'ютері, де зберігалась чи ненайкраща частина мого заліпання в соціальних мережах, а саме - ахуєнні фотографії різних(чи то мало, чи досить добре відомих авторів). Далі, я викинула багато одягу, дооосить багато. І знаєте, що? Легше таки стало. Рада, що поговорила з Владом(нарешті), і щаслива, що він вислухав, а не як завжди безглуздо перебивав. Він дав слово, що зміниться, я наче повірила. Завтра прокидаюсь рано, хоча мені не треба, а знову ж таки йду з Владом в лікарню, але все ж таки, мені не важко, бо дружба, Вася така вєщь, що мало хто в цій жизні, Вася пойме, тому завтра в 7:30 на зупинці. Так, ось, хочу вже неділю, і вийти кудись погуляти, сходити на кіно або ж на кашечку запашної кави, мрр. З нетерпінням чекаю вихідних. І, доречі, осінь де ти? Хочу вже одягати теплі светри і занурюватись у великі джемпери, купувати яскраві носочки, і шукати оці гарні прегарні шапки з балабонами^_^Боже, я така ще дитина. Смішно навіть чути, що мені буде 17. Хочу книги, даруйте книги, будь-які, усі люблю, ну, звичайно, окрім української літератури, бо це не для розвитку, а лише для виділення грошенят нашому величному та чесному правлінню. Залишу це, бо вкрай дратує, фу. І, ще, я так давно не бачила своїх. Скучила я, сильно. Прикро так, що часу бракує все більше і більше. Але ми все зможемо, YOLO, bitch. Завтра прийду до Сашика. Радарадарада^^Але то завтра, а сьогодні:я йду в душ, і змию чергові сварки з мамою. І потіче по стічних трубах всі ті слова, які почула. Надобраніч, цілую та люблю, Ваша Саша.

Ти чуєш, як приємно віє цей вересневий вітер? А як світить сонце, зігріваючи мою ранкову кімнату своїм промінням? Ти бачиш яке небо над головою? Немає ані жодної хмарини. І прокидаючись кожного ранку, я хочу це помічати, але я немаю на це часу. Грати щасливу людину немає сенсу, дурити можна всіх, окрім самого себе. Музика в плеєрі вже не та, давно вже не та, але я не знаю на яку її замінити, прикрість яка, стаю порожня, наче мій гаманець.

Іванка

Не знаю, чого тобі довірилась, напевно так мало статись і все. Я не задаю багато питань, адже, якщо вже заглиблюватись в них з головою, то можна і не винирнути. До чого я веду? Так ось, я щиро вірю в те, що оці всі негаразди, будь-які труднощі, перешкоди та випробування - формують нашу історію життя. Ти справді думаєш, що без оцього всього лайна нам було цікаво жити?(усміхаюсь). Терпи, бо далі буде ще важче, я тебе запевняю, адже мені вже буде цілих 17, хаха) Ну, ти розумієш, про, що я. Люблю я наші прогулянки. Але якшо чесно, то я просто багато чого вже надивилась та натерпілась, відчула та перенесла. Запевняти тебе, що все налагодиться - безглуздо, адже ніхто не знає, чи добре, що лайно стається.

Іванка я твоя Сашуня.

Поплакати можна завжди, але чи варто? Ти сильна, я знаю. Знаєш мій мобільний, будемо плакати разом, моя ж ти люба.

Далгажданий блять прівєт всім тим, хто рано чи пізно пішов з мого життя, і не важно, хто в цьому винен, ше раз, блять, (єбу чи ненормативна лексика виділяється комами) прівєт. Дякую тато, я не знаю, чого, але я пізда, як тебе поважаю(тут не було ані краплі сарказму). Бо роблячи все те, що приводить мене до мінімального, але успіху, я завдячую тобі, і ділюсь перемогами разом з тобою. Бо відітілі моя мамуся мої даже якихось пабєд не признає. Карате для неї було лише видом спорту, в якому я нічого не досягла, а якшо досягла трохі, то це вже минуле і всьо і піздец. Хоча, блять, я сука, нахуй маю той єбучий кубок з ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ, сукааааааа, і 42 ЗОЛОТІ дибільні медалі, і 1 друге місце і 1 третє, і ахуєнно посадженне зрєніє -6, блять, да! Єбучу колоночку в тій газеті, сука. ПРО ЯКУ ТИ КАЗАЛА, ЩО ЦЕ ВСЬО ГАМНО, СПАСІБА. Дальше, дякую, блять, тобі Рома, що довірилась тобі, і блять знову аблажалась. Ти трошкі так заміняв мені купу отого всього непотрібу (людей), який я повністю замінила на тебе. Помниш як літечком тобі було скрутно, так хто гуляв з тобою зранку до ночі???Хто блять? А зараз все добре бачу в тебе, да?! Я блять дуже рада за тебе, от чесне слово. Сьогодні, коли блять говорила з моїм новим психологом Валерією-зайобівною, то я розплакалась просто, бо сил немає вже. (не думай, шо через тебе. Це б було б дуже високомірно з твого боку). А через те, шо пришов той час, коли мені піздєц дуже погано, розумієш, не?? Ах, канешно, тобі ж похуй. Гуляти писав йдем, да? НАХУЙ НАДА МЕНІ ТАКЕ, адалженіє блять всі роблять мені, дякую. Прівєт ше Настя, коли ти зрозуміла, шо в тебе немає кому позвонити, то ти блять рішила лааадно, пазваню-ка я сваєй старай, но вернай падруге. ШО ЦЕЕ, НАСТЯЯ?? Я тобі не носовичок, чуєш? Я хочу шоб ти зі мною ділилась, як мінімум ахуєнними новастями, а не хуйовими, і тільки тоді, коли немає до кого ще звернутись. Влад, ТИ БЛЯТЬ ЗАРАЗ МАЄШ БУТИ СУПЕР БЛЯТЬ АХУЄННИМ ДРУГОМ, бо піздец робиться, не думай тількі про себе, а і про мене трошкі задумайся, окок?? Дружба заключається в тому, шоб витягувати з гамна, коли треба, даже, якшо сам загрузнеш разом зі мною, похуй, зато разом. Радіти за мене, коли даже ту йобану оцінку отримала, розцмієш ти чи ні?? Дальше, Саша Р. просто не треба розказувати мені нічого, чуєш, НІЧОГО, бо я заєбалась. Шось десь не так, і всьо, всі стєлачькі на мені, ляляля. ВСЬО, ДОСИТЬ. В мене немає ніякої істерікі, не ви шо, ачьом ви??? Я просо хочу швидше уєбати з відси. І на цьому слові бувайте блять здорові. І кст. я прекрасно розумію, що ви не захочите зі мною після оцього розмовляти:З

ти не Рома, як не крути

Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно — відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина, —
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно — музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

У тебя есть WhatsApp? Тогда вот мой телефон +380 66 11 48 111.

Пишии, буду рада ;)

"Запах имеет большое значение. Если вам нравится, как от кого-то пахнет, значит, вам нравится и сам человек.”

Оце паніманіє того, що все в тебе є, і що все тобі вистачає – бесценне. Краще ніж просто ахуєнно. Я даже не беру до уваги ранкові війни з суворою челябінською женщіну всіх врімьон -моя любімейша матера. Кожен день, наче свято, даже боюсь подумати, що скоро це закінчиться, адже приємнішого за відвідування школи немає напевно зараз нічого. Навіть мамині блінчікі з тваражком плавно перемістились на другу позицію, коли однокласничкі і син-вазон красуються на першому місці. Вже п’ятий день я мала би задуматись про мою подальше освіту і почати вчитись, так нє, я тільки й роблю, що (без зупинки на ковток повітря, а це замєтьте дуже складно, і прессуха ацко болить, якої і так давно немає) ржу без малєйшої каплі совісті. Мене кормлять за просто так, за те, що звати мене Саша, і за те, що однокласники (Антон і Коля) дуже вже класні рібята. Сиджу я з Владіком, народила йому вазона і радується, сміється з закритим ротом, і не дає мені вчитися, що є дуже погано, адже колись в мене промайнула така думка, що в мене буде 10 з алгебри і геометрії (ахахахах). Сьогодні запропонувала їхати на пікнічок, так зразу всі і падєржали таку мою малєньку ініциатіву, оце я панімаю клас, оце рібята, оце сім'я. Так вот, до чого ж я веду – вертатись додому з школи катігарічєскі не хочеться, вчитися тоже, але просто перебування в цих стінах миттєво покращує настрій, вчителі відносяться лояльно та з розумінням, діти такі щирі та добрі, що чесно, я просто ахуєваю. Люблю я оцю свою 13 школу, бо кращої немає.

Вот такій атчьот за цих п’ять атлічнейших школьних діньочків.

Настрій: Aloe Blacc - I need a dollar.

Сегодня отличный день! Вперед и с песней.

Для всього є свої причини. Літо закінчилось, адже хорошого немає бути багато, це закономірність. Зараз не страшно, що буде, зараз страшно, що є. Вибачте мене, мої найрідніші: мама і тато. Як би там не було я за вами буду сумувати більше всього на світі. Найдорожче, що є у мене, та буде. І клянусь всім, я буду шкодувати, що наговорила вам поганого. Всі пишуть підсумки літа, розділяючи його на місяці, а в мене все просто, бо літо це єдине ціле. І у мене не хватить слів описати все, що сталось і відбувалось. Вперед з головою у труднощі, боже, як же я до цього звикла. Завтра буде останнє перше вересня у моєму житті, дивно так, я ж така ще дитина. Але все буде добре. Напишу якось про те, що хвилює, і як я переживаю цей рік, але не сьогодні. Буде ще такий вечір, як я розкрию карти і покажу правду.