Оце паніманіє того, що все в тебе є, і що все тобі вистачає – бесценне. Краще ніж просто ахуєнно. Я даже не беру до уваги ранкові війни з суворою челябінською женщіну всіх врімьон -моя любімейша матера. Кожен день, наче свято, даже боюсь подумати, що скоро це закінчиться, адже приємнішого за відвідування школи немає напевно зараз нічого. Навіть мамині блінчікі з тваражком плавно перемістились на другу позицію, коли однокласничкі і син-вазон красуються на першому місці. Вже п’ятий день я мала би задуматись про мою подальше освіту і почати вчитись, так нє, я тільки й роблю, що (без зупинки на ковток повітря, а це замєтьте дуже складно, і прессуха ацко болить, якої і так давно немає) ржу без малєйшої каплі совісті. Мене кормлять за просто так, за те, що звати мене Саша, і за те, що однокласники (Антон і Коля) дуже вже класні рібята. Сиджу я з Владіком, народила йому вазона і радується, сміється з закритим ротом, і не дає мені вчитися, що є дуже погано, адже колись в мене промайнула така думка, що в мене буде 10 з алгебри і геометрії (ахахахах). Сьогодні запропонувала їхати на пікнічок, так зразу всі і падєржали таку мою малєньку ініциатіву, оце я панімаю клас, оце рібята, оце сім'я. Так вот, до чого ж я веду – вертатись додому з школи катігарічєскі не хочеться, вчитися тоже, але просто перебування в цих стінах миттєво покращує настрій, вчителі відносяться лояльно та з розумінням, діти такі щирі та добрі, що чесно, я просто ахуєваю. Люблю я оцю свою 13 школу, бо кращої немає.
Вот такій атчьот за цих п’ять атлічнейших школьних діньочків.
Настрій: Aloe Blacc - I need a dollar.