Наче все добре, але так і хочеться впустити ту чашку з чаєм, і шоб вона так і розбилась вщент. Нещодавно видалила папку на комп'ютері, де зберігалась чи ненайкраща частина мого заліпання в соціальних мережах, а саме - ахуєнні фотографії різних(чи то мало, чи досить добре відомих авторів). Далі, я викинула багато одягу, дооосить багато. І знаєте, що? Легше таки стало. Рада, що поговорила з Владом(нарешті), і щаслива, що він вислухав, а не як завжди безглуздо перебивав. Він дав слово, що зміниться, я наче повірила. Завтра прокидаюсь рано, хоча мені не треба, а знову ж таки йду з Владом в лікарню, але все ж таки, мені не важко, бо дружба, Вася така вєщь, що мало хто в цій жизні, Вася пойме, тому завтра в 7:30 на зупинці. Так, ось, хочу вже неділю, і вийти кудись погуляти, сходити на кіно або ж на кашечку запашної кави, мрр. З нетерпінням чекаю вихідних. І, доречі, осінь де ти? Хочу вже одягати теплі светри і занурюватись у великі джемпери, купувати яскраві носочки, і шукати оці гарні прегарні шапки з балабонами^_^Боже, я така ще дитина. Смішно навіть чути, що мені буде 17. Хочу книги, даруйте книги, будь-які, усі люблю, ну, звичайно, окрім української літератури, бо це не для розвитку, а лише для виділення грошенят нашому величному та чесному правлінню. Залишу це, бо вкрай дратує, фу. І, ще, я так давно не бачила своїх. Скучила я, сильно. Прикро так, що часу бракує все більше і більше. Але ми все зможемо, YOLO, bitch. Завтра прийду до Сашика. Радарадарада^^Але то завтра, а сьогодні:я йду в душ, і змию чергові сварки з мамою. І потіче по стічних трубах всі ті слова, які почула. Надобраніч, цілую та люблю, Ваша Саша.