PaKo

Недавно прийшов з дня народення своєї подруги. Ми так добре посиділи в тісному колі і мені це дуже сподобалося. не треба ні перед ким пердставлятися, не треба нічого з себе показувати, можна бути просто таким яким ти є бо ці люди знають тебе вже як самого себе. Нам не треба ресторанів, кафе, барів. Думаю ми б без проблем посиділи і на вулиці на лавочці (якби це не була зима) і так же добре провели час. Добре шо в мене є такі хороші друзі з якими я можу можу бути самим собою - може трохи п’яним, трохи занудним, нав’язливим і. т.п, але вони мене приймають таким яким я є) Я вас люблю, добре шо в мене є.

ну і звичайно, Khris, happy birthday!

На годиннику 4 ночі а я вже вдома. Колись я любив празнувати новий рік до ранку. Ех, де мої 16 років. Цього року я дивлюся на новий рік новим поглядом. Не знаю чому, але для мене це перестало бути святом. Все стало якесь таке всято навязане нам, не щире. Багато людей празнують свята які навязує для них "суспільство".

Я не маю на увазі що я перестану празнувати це свято, але у мене чомусь помінялося відношення до нього. Сьогодні випивши пляшку шампанського вдома ми з братами пішли до ялинки в центрі міста. Кругом всі пяні, люди ледве на ногах тримаються. Таке відчуття що десь за рогом на халяву наливають і всі вже там були. Бавич людей з калясками. Не знаю чим думають ці молоді батьки беручи з собою на людяну площу немовлят, де дим від феєрверків стоїть стовбом і зі всіх боків стріляють.

Ну будучи вродженим оптимістом думаю все буде добре.Хочу і вас вкотре привітати з "Новим 2013 Роком" (я за сьогодні втомився цю фразу писати і говорити). Всього доброго, світлого і приємного Вам в прийдешньому році.

залишилось декілька годин до кінця 2012 року. За цей рік ми багато чого пережили. Для мене він був найбільш вражаючим. Поклеїв фотки з найяскравішиим моментами. за 12-й є ще згадати. Згадуйте і ви що у вас було доброго цього року.

2012 був незабутнім. Надіюсь 2013 мене не підведе - чого і мав бажаю -

З новим роком Вас усіх.

Хтось відчуває світ, коли ліпить горщики з глини/любови/болю/ейфорії. Хтось коли збирає мед, дає імена своїм бджолам, вдихає ароматні соти. Хтось коли ловить рибу, дихає свіжістю моря і насолоджуєтсья присмаком соли. Хтось коли вночі прокидається від того, що його серце пертворилося в будильник, який будить писати, коли надто боляче. Хтось коли готує їжу для своїх коханих/близьких/відвідувачів і ситий щастям від того, що їм сподобалось.
А хтось відчуває світ крізь об'єктив фотоапарата… Карбує, увіковічнює, татуює ті секунди, які люди бояться забути, які ми хочемо, щоб ніколи не закінчувалися, які хочемо мати перед очима в будь-який час у будь-яку пору року. Він фіксує те, як затремтіла квітка від дотику вітру, як крапля дощу цілує жили осінньому кленовому листку, як роса будить вранці липневу траву, як закохані дають обітницю одне одному перд Богом у храмі, як весна розвіває волосся гарним дівчатам. Він дає нам можливість пережити ті моменти ще раз, провідчувати їх, посмакувати…
Він краде світанки для тих, хто любить довго спати, дарує сніг тим, хто ніколи його не бачив, відчиняє двері всіх міст/місць/країн, де довелося побувати його фотокамері. Його об'єктив - то легені, що дихають світом, який навколо, дихають і карбують…

автор Мулярчук Ірина

— Привіт, що робиш?

— Тішу свою примхливість плодами поту нещасних африканських невільників.

— ЩО???

— Каву п'ю.

Day 6 - фотография бывших друзей/людей, с которыми не общаетесь.

кінець року і я, як звичайний студент, маю 100500 не зроблених розрах, курсаків, модулів та іншої хєрні. то тільки мені здається шо до того пів року ТУПО нічого не робив??? чи то у всіх так? бля.

їздили недавно з Х. в Київ по справах. Нарешті фотографії закину