привіт, дівчинко. Тут добре, чесно.
тут можна торкатись повітря губами, сонце лоскоче місце, де була шкіра.
можна постійно бачити очі дорогих людей.
я б навіть сказав тут нічого немає: ні квіткових полів, ні землі, ні океану,
тут ніхто не літає. от у мене є дерев'яний стілець зі спинкою,
той, з нашого помешкання. мені хотілось лиш забрати частинку наших кухонних розмов.
тут нічого насправді не треба, я все пам'ятаю, і твої очі першими бачу у своє вікно.
нічого не можу порадити тобі, і не хочу приходити у сни твої.
коли дощ, вдихай без страху, гріхи свої тримаєш руками сама, ніхто не бачить звідси.
і так, можеш казати мені добраніч, коли захочеш.
(c) Maryana Babiy