PaKo

Только МАМА носит нас всю жизнь: 9 месяцев в животе, до 3х лет на руках и всю жизнь в своем сердце !

imsashafierce:

Цих вихідних була магічна дата. З цієї нагоди у Львові біля університету І.Франка запускали повітряні ліхтарі) Мої активні сожителі по квартирі вирішили долучитись.

То Олеся з Юрою

а це я з Вікою

Після того як ми вдосталь намерзлися ми пішли на гарячий "грог" і "глінтвейн".

Ще пару фото з тераси кафе

imsashafierce:

Ніколи не писав, про те де живу і чим займаюсь. Так от – я студент Національного університету «Львівська політехніка». Навчаюсь на комп’ютерного інженера. Це моя друга вища освіта. Живу у Львові, вірніше знімаю тут квартиру. На квартирі нас живе 5-ро… маємо 3-х кімнатну квартиру. В одному місці зібралося 5 різних характерів і 5 різних Я - тому досить цікаво. Ми всі однолітки – разом гуляємо, відпочиваємо. Цих вихідних додому не їхали – залишились. В суботу вечором готували суші, робили home made mojito.

Наступного ранку було погано і ми варили бульйон, пісоя чого ще наліпили вареників.

До речі тісто на вареники місив я - це мій перший досвід, чим я сильно пишаюсь)

Такі вихідні зближають.

останній мій запис був про те що я йду на весілля.

Весілля ми відгуляли, а наступного тижня фесільний фотограф (мій знайомий) і я робили весільну фотосусію для молодих. Ось декілька фотографій.

Никогда не говорите «мне все равно».
Не надо стремиться афишировать свое равнодушие.
Это не показатель Вашей независимости.
Равнодушие — это паралич души.
Что Вы чувствуете, когда Вам говорят «мне все равно»?
Становится пусто и холодно внутри. Вы ёжитесь и протестуете.
Чаще всего, про себя… Ведь собеседнику… «все равно»…
Всего каких-то два слова, а как глубоко проникают они в душу,
занозой впиваются в сердце и остаются гнить, иногда напоминая о себе.
Человек не может жить без уверенности в том,
что он кому-то нужен, что его любят.
Он чахнет, переживает, замыкается в себе, погибает.
Худшее преступление, которое мы можем совершить по отношению к людям, — это не ненавидеть их, а относиться к ним равнодушно; в этом — суть бесчеловечности.
Прошу, никогда не говорите «мне все равно»…

(с) Иван Охлобыстин

Привіт. Вирішив написати про те як я разом зі своїми сожителями вибрались на прогулку.

Не знаю чому, але практично весь вересень ми нікуди не вибирались… Ну ось… сидимо, всі разом, вечеряємо і тут наша Олеся подала їдею - їдемо на яблучний штрудель. Довго не думаючи всі згодились. Так і вийшло - замовили столика, за пів годинки були на місці. Маю декілька фоток.

ну зауважу шо сиділи ми в масонському кафе, де ціни загмарні, але з карточкою Lokal ми отримуємо 90% знижку. Ну про сам заклад якось іншим разом напишу

ну власне і винуватець подій

А пили ми рожеве чилійське вино - правда назви не памятаю…

А ви як проводите вільні вечори?

Доречі їду на "каву до Львова". Планую напрбуватись різної смакоти… про що обов’язково напшу вам.

Цих вихідних буде проходити п 'яте Львівське міське свято кави. Планую сходити на таке дійство бо полюбляю файну каву.

А Ви підете "на каву до Львова"?

Закинув фотку на Містера Viewy…………..бля, поможіть виграти)))

Не знаю чи хтось колись читав, але я писав шо маю ідею розповісти про те які смачні пляцки (торти) пече моя мама. Ну вважайте шо той час прийшов. Почну з найсмачнішого, з короля всіх пляцків, з мого любимого - Сирник з росою.

ну думаю видно звідки йде така назва. Після випікання, коли сирник остиває нагорі виходить "роса". На смак як мед. Багато хто не вірить що роса виходить сама, думають шо то спеціально так робиться. Ну як ви бачите це не простий сирник чи cheesecake як його більшість називає. Коли його випікають то спочатку печуь сам сир, а потім зверху заливають збитими білками. Теоретично то зверзу білки мали б запектися в бізе, (чи там безе - по кулінарній термінології) але ні - вони залаються мякими і воздушними. Для прикладу уявіть собі свіжий зефір - а білкина пляцку в 2-3 рази ніжніші. Ось так.

PS - Такий сирник полюбляє моя близька подруга Христя.

Сьогодні день жахливої погоди. З самого ранку похмуро і болить голова. Після обіду сходили з моєю Любашою на базар, купили трохи продуктів додому і пресмачної кави з відтінком вишні-карамель. Про шо ж це я, а про макарони. Так от… прийшли ми додому і мені захотілось страшенно макаронів за рецептом який мені розказала моя подружка - Марічка. Тому я розклав продукти, заперезався фартухом і давай готувати. Розказую вам секрет свого кулінарного дива.

— макарони (паста - по крутому)

— тунець (в мене була баночка консервованого)

— помідорки (3 середні штучки)

— цибулина - 1 шт.

— часник - 1,5 зубчика

— оливкова олія - 2 ст.л.

Спочатку я закип’ятив воду, зробив надрізи на помідорах, обшпарив їх кип’ятком і здер шкірку. Нарізав кубиками і кинув у велику пательню (сковородка) бланшерувати. Дрібненько нарізав цибульку і вкинув до помідорів. В той час закинув варитися макарони. Дрібнесенько нарізав часник і добавив з оливковою олією до помідорів - після того моя Люба прийшла на кухню з питанням шо так смачно пахне. Коли доходили до готовності вкинув тунця і все перемішав. Макарони відцідив і вкинув і сковорідку. Все вимішав і подав до столу. До такої стави мама відкрила червоного напівсухого вина. Смакота була неземна. Всім раджу спробувати - нічого надзвичайно складного.

Не знаю чого, але бувають періоди коли мене заповнює порожнеча. У мене пропадає бажання щось фотографувати, щось писати, з кимось розмовляти. Ця пустота в середині мене забирає всі сили, енергію, ідеї. У вас такого не буває?

Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
і тихо пішла за межу.

- Куди ж це ви, мамо?! -
сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
Та я недалечко…
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти…
А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
У сон поведе у казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями
І срібло на травах,
і золото на колосках.

Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
чекали на нас край воріт.
Та ми переробим
усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.