By Obodzinskaya…
Авторські права ЗАХИЩЕНІ!!!!! Копіювання тексту лише за згодою автора
http://vk.com/bez_boli
Просто інколи хочеться зірватися на кожному, а я… Я замість цього викладаю все на бумагу…. Можливо це вам не сподобається, але це моє життя, мої думки, мої мрії….
Одного разу життя зламає кожного…
Навіть самого сильного…
А інколи і не життя…
А людина…
Знаєте, вона з’явиться у вашому житті зовсім неочікувано…
Можливо на ваше День народження…
Можливо у похмурий або веселий день…
Але обов’язково з’явиться…
І ви зрозумієте що ця людина замінила для вас увесь світ…
Ви зможете довіритися їй повністю…
І з сильної та самостійної особи станете залежною…
Так, саме залежною…
Як від наркотиків чи сигарет…
Пройде час…
І коли ви будете повністю беззахисні…
Вона ударить вас у саме серце…
Зробить надзвичайно боляче…
Так, розумію…
Не приємно читати такі слова…
Але ж це правда…
Людина піде…
А ви так і залишитеся беззахисними…
Душа ваша буде поранена…
Тому можливо не потрібно відкривати себе повністю???
Щоб не дати шансів вдарити по болючому…
Хочете поговорити з кимось???
Знайдіть людину яка вас не знає…
Щоб далі більше не з’являлася у вашому житті…
Сядьте у потяг і познайомтеся з незнайомцем…
Так, вам стане краще…
Хоча інколи буває навпаки…
З слабкої людина стає кращою…
Проблеми роблять наш характер сильнішим…
Тому що б не сталося у нашому житті сприймайте це як допомогу…
Допомогу від когось вище…
Можливо це означає що вам час змінитися…
І лише вам обирати в яку сторону…
By Obodzinskaya
Я знаю, я погана дочка….
Тому, що рідко тобі розповідаю свої переживання….
Тому, що грублю часто….
Посуд не мию….
Пил не витираю….
Тому, що посуд на столі залишаю….
І упаковки від шоколаду….
Тому, що з комп'ютером я розмовляю частіше, ніж з тобою….
А ти хвилюєшся за мене….
Я не слухаю твоїх порад. …
Кажу "ага" і роблю по-своєму, а потім про себе кажу що мама була права і хоч головою об стіну бийся. …
А ти завжди права….
Говориш мені постійно, що слухати матір треба, а в тебе серце відразу болить коли я щось скажу так різко….
Тільки мені потім бридко стає, коли розумію, що нагрубила….
А сьогодні вночі я знову плакала…
Тихо. …
Щоб ти не почула. …
Просто знаю, що не можна тобі хвилюватися. …
От і намагаюся говорити, що добре все….
Я лежала і плакала, згадуючи все що натворила…
Аж у вухах дзвеніло….
І знаєш, мам, ти одна людина яка сприймає мене такою, яка я є…
Лише ти прощаєш мені всі мої помилки…
І коли ти мене обіймаєш мені стає лекше…
© Copyright: By Obodzinskaya , 2012
Мама, ти просто не знаєш скільки дурниць я наробила…
Мам, ти не плач: просто сядь і вислухай дочку…
Я тобі ніколи про це не говорила…
Але я все на світі тобі розповісти не проти…
Мама, ти тільки уяви, пройшло уже десять місяців…
А ми все ще згадуємо час від часу…
Я в такі моменти говорю різні дурниці…
Що – не будь про те, що "він не з мого племені".
Він слухає мене мама, і навіть сміється…
А потім цілує….
Довго і по справжньому, мам…
Ось скажи мені: Хоч одна людина задає собі запитання…
В ті моменти, коли потрібно нажимати на гальма…
Мама, саме страшне, коли подруги починають запитувати…
Але ж вони знають, що ми ще не відвикли одне від одного…
" Тобі не набридло, його, як стару футболку, доношувати?!"
І ти уяви, мам, мені це каже подруга…
Ти напевно не очікувала що у тебе така не розумна Я…
Ти мене пробач, я всі твої мрії розбила…
Я знаю, мама, ти не гордишся мною. не потрібно "ляля"!
Я б свою дочку, напевно, взагалі за таке убила…
Мам, він обіймами мене спутує, як канатами…
Я б і рада вирватися, але ж куди мені…
Що ж, у твоєї дочки дар – кохання лише з егоїстами…
Мам, але ж, коли він шепоче, у мене мурашки по спині…
Ти знаєш, мам, він, напевно, також кохає…
Йому просто потрібний час щоб це зрозуміти…
Мам, я тобі обіцяю він мене не згубить…
Просто я завжди буду щаслива його обійняти…
By Obodzinskaya ©
Знаєш, я не можу без тебе…
Я мрію знову побачити тебе…
Ні, не на фото…
А насправді…
Я мрію знову торкнутися до твоєї ніжної руки …
Обійняти тебе…
Я кожної ночі згадую те, що намагаюся забути…
Я вигадую тебе такого, яким ти ніколи не станеш…
Моїм… Рідним…
Можливо, ти колись зрозумієш, що лише Я була щира з тобою…
Знаєш, якщо весь світ відвернеться від тебе, з тобою залишуся Я…
Хоча, від тебе жодна людина ще не відверталася…
Ти не розумієш що таке біль…
Ти не відчуваєш її…
Ти мало про кого думаєш, хоча багато думають про тебе…
Знаєш, я не буду влазити у твоє життя без запрошення…
Я просто тихенько буду чекати біля твої дверей…
А ти, колись вийдеш з закритості своєї душі, і зрозумієш, що лише я тебе чекала…
Чекала саме тебе, такого як ти є…
Твій сміх і досі звучить в моїй голові…
І навіть, пісні нагадують мені про тебе…
Вулиці, місто…
Так, місто…
Воно щоразу нагадує про тебе квартирами, мелодіями, кольорами…
І я розумію, що тобі байдуже на всі мої слова…
Якби ж можна тебе було обійняти ними, я б писала томи книг…
Я б кожної секунди писала десятки слів…
Але це, на жаль, не можливо…
Тобі байдуже…
А мене розриває на шматки…
Тобі… Моє вічне кохання..
By Obodzinskaya ©
Ти будеш моїм..
І сьогоденням будеш ти, і минулим…
І, майбутнім…
Мені байдуже на самотність….
Значить так потрібно…
Знаєш, ця біль лише розпалює мою творчість…
В моїй голові…
Ти завжди будеш в моїй душі…
І сльози….
Які виплакані через тебе…
Не потрібно ставати добрим до мене…
Тобі це вже аж ніяк не допоможе….
Тебе в мені – лиш на хвильку затриманого подиху….
Просто звичка моя – Ти моя наркоманія…
By Obodzinskaya ©
Викради мене, заховай мене – це вже невиліковне….
Ні, мені не допоможе чай…. ні солодке, ні тепла кофта…
Дай мені чогось гарячого і темний затишний куток з тобою….
І щоб менше, ніж на подиху одне від одного..
Забери мене, заховай мене від пострілів долі…
Від всіх календарів, циферблатів, чисел….
Я ж сьогодні не доросла жінка, а налякана дитина….
По моїй душі, як по склі, побігли тріщини….
Так, я знаю що втечею я не вирішу свої проблеми….
Так, я знаю – не можна – з головою в людину….
Але ж забери мене….
І нехай я буду сильною….
Але саме зараз мені холодно і самотньо….
Забери мене, заховай мене….
Руки, міста, вулиці…
І години без зупину….
Дивлячись в дощ…
Притулившись до скла лицем…
І навіть перила мостів….
І висока драбина…. Вгору….
Чи…. Можливо… Залиш мене…. Це вже невиліковно…
By Obodzinskaya ©
Я зрозуміла…. Багато що зрозуміла…. Менше кому довіряти…. Нікому нічого не розказувати…. Не ділитися своїми мріями…. А ще я зрозуміла, що кожен зможе проміняти тебе на когось іншого…. Але я вдячна тим людям, які не зрадять, не обманять…. Так, в кожній людині є крапелька заздрості і злості, але багато хто це приховує…. Це дуже погано… Невже не можна зразу сказати всю правду??? Невже краще в очі посміхатися, а поза очима говорити що гіршої людини й бути не може???Невже так важко підійти і сказати людині все, що думаєш про неї??? Нехай правда буде й гіркою, але ж правдою…. А ще, я зрозуміла, що кращі друзі – хлопці…. Вони не заздрять, не пліткують і ніколи не зрадять…. Можуть розвеселити і в самій тяжкій ситуації дати пораду, яка стане вирішальною…. Саме з ними можна поговорити про ВСЕ…. Абсолютно все…. Як дурниці, так і досить важливі речі… Вони відчувають коли тобі погано…. І тому в саму неочікувану мить з’являються в твоєму житті…..Я дякую своїм друзям…. Їх у мене дуже мало…. Але я надзвичайно їх люблю…. І, можливо, вони і не самі кращі, але я знаю точно що саме вони, ці декілька людей, мене не зрадять….
By Obodzinskaya ©
Твоє ім’я, знаєш, обпалює моє горло….
Твій образ морозить моє тіло так, як зимня ніч….
Дай мені ще хоча б один шанс щоб помилитися….
Але ж такі привілегії не для мене….
Всім цікаво яка ж я, якщо я так хочу дотягнутися до твого серця….
Яка???
Мене не хвилює чужа думка, а лише ТВОЯ….
А я поки ще навіть не з тобою….
Я колись протягну твої нерви в широке вушко тонкої голки…
Я буду зашивати своє серце, тому що воно розідране повністю….
Я буду найкращою, незалежною від думки інших…
Мені комфортно мовчати…
І стає незрозуміло чому ж тоді я навчалася говорити….
Знаєш, я кожного дня тікаю від всього…
І так хочеться кричати вслід: « Досить топтатися по моїй душі»…
А якщо ти занесеш в свій чистенький світ моєї грязі???
На душі слід від твоєї ніжності…
Все було б добре, якщо не було б так погано…
Я тепер знаю що для мене головне…
Знаєш, я вийду за двері твого життя…
By Obodzinskaya
Повернися, будь ласка…. Навчи мене жити так, як живеш Ти…. Не задумуючись ні про що, і ні про кого…. Ти сам для себе, і всі думають що для них… Ні, ти як кіт… Сам собі… Сам для себе…. Сам в собі…. Мрії нікому не розкриваєш, та й думки також…. Ти нікого не боїшся втратити, але багато хто боїться втратити Тебе… Так, саме втратити… Так і я.. Я дуже не хочу щоб ти назавжди пішов з мого життя… Без звісточки, не кажучи ані слова на прощання… Ні, не роби так будь ласка…. Ніколи не покидай мене… І якщо ти не поруч, я завжди з тобою…. ЗАВЖДИ!!! невже ти цього не розумієш??? І сотні дівчат, якими ти крутиш як захочеш не будуть чекати на тебе до кінця життя…А я буду… Навіть з-під вінця втечу, якщо для тебе це буде потрібно… І якщо всі відвернуться від тебе… Запам’ятай, я не відвернуся…НІКОЛИ!!! Якщо ти сам про це попросиш… Хоча, і тоді я буду Вся твоя, без залишку, повністю… Тільки так, щоб ти цього не помічав… Я не хочу тобі заважати, а тому піду тихенько… Але якщо тобі, і лише ТОБІ це буде потрібним, ти прийдеш до мене, повернешся навіть через багато років….
Для тебе…. Моє вічне кохання…
By Obodzinskaya
А інколи так хочеться забути про все…. Абсолютно про все…. І про всіх…. Так, про всіх…. Про людей, які принесли в моє життя сльози, і навіть радість…. Це страшно розуміти що ти втомилася від життя…. Розуміти що просто все набридло, хочеться поїхати далеко…. Ні, не назавжди…. А просто щоб побачити хто буде тебе шукати…. Хочеться вмерти, щоб побачити хто дійсно буде жалкувати про мене…. Хочеться, але не можна…. Просто страшно за близьких людей…. Як вони без мене??? Але ж я втечу з буденності не назавжди…. Можливо на декілька днів, місяців, років…. Хоча…. Ні!!! Назавжди!!! Хочеться втекти від власних думок, але від них втекти неможливо, вони завжди за мною…. Вони переслідують мене…. І це страшно….
Незрозуміло, чи то хочеться втекти від всього, чи хочеться просто розплакатися на плечі у того, кому це дійсно потрібно…. А хочеться щоб це було потрібно лише одній людині…. Йому …. І знаєте, я зрозуміла, коли погано зробить сама дорога тобі людина, таке відчуття, що боляче від усього світу…. Коли набридла людина, набридає весь світ…. А ви ніколи не задумувалися чому так??? Можливо тому що ця людина для вас весь світ??? Ви просто задумайтеся…. А ще краще поговоріть з цією людиною…. Тому що одного дня просто стане пізно….
By Obodzinskaya
Самые популярные посты