А інколи так хочеться забути про все…. Абсолютно про все…. І про всіх…. Так, про всіх…. Про людей, які принесли в моє життя сльози, і навіть радість…. Це страшно розуміти що ти втомилася від життя…. Розуміти що просто все набридло, хочеться поїхати далеко…. Ні, не назавжди…. А просто щоб побачити хто буде тебе шукати…. Хочеться вмерти, щоб побачити хто дійсно буде жалкувати про мене…. Хочеться, але не можна…. Просто страшно за близьких людей…. Як вони без мене??? Але ж я втечу з буденності не назавжди…. Можливо на декілька днів, місяців, років…. Хоча…. Ні!!! Назавжди!!! Хочеться втекти від власних думок, але від них втекти неможливо, вони завжди за мною…. Вони переслідують мене…. І це страшно….
Незрозуміло, чи то хочеться втекти від всього, чи хочеться просто розплакатися на плечі у того, кому це дійсно потрібно…. А хочеться щоб це було потрібно лише одній людині…. Йому …. І знаєте, я зрозуміла, коли погано зробить сама дорога тобі людина, таке відчуття, що боляче від усього світу…. Коли набридла людина, набридає весь світ…. А ви ніколи не задумувалися чому так??? Можливо тому що ця людина для вас весь світ??? Ви просто задумайтеся…. А ще краще поговоріть з цією людиною…. Тому що одного дня просто стане пізно….
By Obodzinskaya