Мама, ти просто не знаєш скільки дурниць я наробила…
Мам, ти не плач: просто сядь і вислухай дочку…
Я тобі ніколи про це не говорила…
Але я все на світі тобі розповісти не проти…
Мама, ти тільки уяви, пройшло уже десять місяців…
А ми все ще згадуємо час від часу…
Я в такі моменти говорю різні дурниці…
Що – не будь про те, що "він не з мого племені".
Він слухає мене мама, і навіть сміється…
А потім цілує….
Довго і по справжньому, мам…
Ось скажи мені: Хоч одна людина задає собі запитання…
В ті моменти, коли потрібно нажимати на гальма…
Мама, саме страшне, коли подруги починають запитувати…
Але ж вони знають, що ми ще не відвикли одне від одного…
" Тобі не набридло, його, як стару футболку, доношувати?!"
І ти уяви, мам, мені це каже подруга…
Ти напевно не очікувала що у тебе така не розумна Я…
Ти мене пробач, я всі твої мрії розбила…
Я знаю, мама, ти не гордишся мною. не потрібно "ляля"!
Я б свою дочку, напевно, взагалі за таке убила…
Мам, він обіймами мене спутує, як канатами…
Я б і рада вирватися, але ж куди мені…
Що ж, у твоєї дочки дар – кохання лише з егоїстами…
Мам, але ж, коли він шепоче, у мене мурашки по спині…
Ти знаєш, мам, він, напевно, також кохає…
Йому просто потрібний час щоб це зрозуміти…
Мам, я тобі обіцяю він мене не згубить…
Просто я завжди буду щаслива його обійняти…
By Obodzinskaya ©