By Obodzinskaya…
Авторські права ЗАХИЩЕНІ!!!!! Копіювання тексту лише за згодою автора
http://vk.com/bez_boli
Просто інколи хочеться зірватися на кожному, а я… Я замість цього викладаю все на бумагу…. Можливо це вам не сподобається, але це моє життя, мої думки, мої мрії….
Відчувати твоє тепло…
Тепло і шалене кохання…
Бути з тобою поруч…
Потребувати кожну секунду…
Бачити в тобі своє щастя…
Мовчки тримати за руку…
Чекати з роботи додому…
Дарувати тобі щастя…
Розділяти горе…
Купувати подарунки рідним на свята…
Обирати колір шпалер…
Обіймати за подаровані квіти…
Відчувати аромат уже тоді, коли ти лише під’їжджатимеш додому….
І взагалі, відчувати його повсюди…
Чекати від тебе дитину…
Вгадувати хто це буде: хлопчик, дівчинка…
І обирати ім’я яке подобалось б нам обом…
Готувати тобі смачну вечерю, в той час коли ти ремонтуватимеш машину…
Не спати до ранку лише через те, що ми посварились…
І коли ти злитимешся сідати тобі на коліна, муркотіти на вухо…
І ти все пробачатимеш…
Заводити дітей в дитячий садок …
Битись подушками неначе малі діти…
Спорити хто сьогодні вдягає твою футболку: ти чи я…
Ти ж знаєш наскільки я обожнюю їх вдягати…
Дивитись фільми …
Слухати однакову музику…
Цілувати тебе на ніч…
От в чому я бачу кохання…
Ось як я бачу НАС….
© By Obodzinskaya 04.,01.2014
© Copyright: Ободзинская Ольга, 2014
Свидетельство о публикации №214010401449
у каждого из нас есть прошлое, при воспоминании о котором начинает бешено колотиться сердце. то, что делало тебя счастливым. то, что, по - твоему убеждению, должно продолжаться вечно. нет ничего труднее, чем перестать принимать прошлое за настоящее. и, избавившись от иллюзий, начать полноценно жить реальной жизнью.
даже если сегодня я живу без нее, больше я никогда
не буду одинок, пока она где-то существует.
Марк Леви "Встретиться вновь"
Мій внутрішній голос рветься назовні…
Крича під тисячу децибел…
Ти ж так хотів почуть це…
Так слухай:
Я тебе Л!
Как жаль вы не любите мои слова
Вы люди вдохновляли меня
А теперь пустота
Вы не цените меня
Я не сдамся и буду писать до конца
Пока не отсохнет рука.
Я пишу, мне легчает. Быть может, со стороны это выглядит жалко и смешно, но мне плевать. Спасибо за то, что было, пусть было не так много. Странно представить, что тебя могло и не быть. Спасибо. Хорошо, что ты есть. Я желаю тебе побед и радости и никогда ни о чем не жалеть. И себе я желаю того же…
за окном идет снег, светят фонари
вроде все по душе, но режет изнутри,
и эти будни - от субботы до субботы
а я все жду того самого, а не кого-то
писать о тебе не в четыре строки, а в шесть.
скучать до потери пульса и вечно ждать.
когда ты захочешь.
придти.
написать.
позвонить.
а после по каплям снова себя собирать
мне уже тошно писать эту любовную хуйню,
но ты вдохновляешь.
І голос в голові так вперто повторює: "Не закохуйся, не потрібно. Згадай що було минулого разу. "
Але ж серцю не прикажеш.
© By Obodzinskaya
а хочешь моих стихов?
отсыплю немного в ладони,
только не захлебнись
кровью,
соплями
и болью.
а потом ты действительно разлюбляешь
не врешь а правда без самообмана
он больше не сердце и воздуха больше не мало
и видишь его случайно а это уже не надо.
Надіюсь, що якийсь злий Дід Мороз в*їбе тобі по морді і ти зрозумієш усе)
© By Obodzinskaya 08.01. 2013
Мені потрібна хоча б одна хвилина…
Хвилина щоб розповісти тобі все…
Все що зі мною сталося….
Повір, сталось багато чого….
Я маю тобі розповісти хоча б найменшу частину з усього прожитого …
Розповісти, скільки болі через мене пройшло…
Скільки осуду за спиною почула…
Скільки ударів в спину витримала…
Показати, скільки часу витратила щоб почати життя заново…
Без тебе…
Думаєш це так легко???
Це ніби у тебе відняли твоє серце….
А замість нього, вставили чуже…
Ніби відняли твою душу…
І залишили пустоту..
Таку, знаєш, болючу…
Я хочу сказати тобі, що я змогла…
Я все пройшла..
Пережила…
Я нічого не втратила без тебе, як думала…
А навпаки знайшла…
Я щаслива…
Я вдячна тобі з те що ти стільки раз намагався покинути мене…
І нарешті, за дві хвилини зробив це…
Ніби відрізав….
І ось завдяки тобі я знайшла своє щастя…
І він, повір, цінує мене більше ніж ти…
Я більше не люблю тебе…
Ні більше, ні менше…
Просто ти назавжди в моїй душі/голові/серці/…
Ти навічно моє кохання…
Але…
Вибач, але хвилина моя закінчилась…
© By Obodzinskaya 01.01. 2013 (23:03)
Ось і проходять..
Ні, навіть пробігають останні хвилини 2012 року…
Для мене він став щасливим…
Так, дійсно, були і не веселі моменти…
Але ж якщо підбити підсумки …
Я закінчила школу…
Я успішно вступила в ВНЗ…
Я викинула із життя непотрібних мені людей…
Але я так і не змогла викинути його…
Ну й нехай…
Хай собі там живе…
Там, у моїй душі…
Хай нагадує мені про себе снами…
І все..
Досить…
Я знайшла людей які стали дійсно важливими для мене…
Я вже знаю ціну справжньою дружби…
І з впевненістю можу сказати: справжня дружба безцінна…
В моєму житті сталась зміна цінностей…
Якщо я раніше думала лише про себе…
То зараз я думаю і про свою маленьку Наталочку…
Я втратила одну людину, яка забрала у мене пів душі…
Забрала і не віддала…
А потім з’явилось дві які заполонили пустоту серця/душі/голови…
Наталя і він…
Я вдячна цим двом людям…
А також вдячна своїм батькам…
І ще…
Одній людині яка знає про мене ВСЕ…
Ну, майже все…
Вона моя найкраща подруга…
Вона та, без якої не було б і мене…
Там де я, там і вона…
І навпаки…
Ми завжди разом..
Вона бачила мене в самі тяжкі моменти …
Ось уже на протязі багатьох років…
У 2012 році я зрозуміла багато що…
Але все ж…
У 2013 я хочу стати вдвічі щасливішою…
І зробити щасливими тих, хто поруч…
І я надіюсь, що у мене це вдасться….
Дякую тобі 2012…
© By Obodzinskaya 31.12. 2012 (21:27)
Самые популярные посты