Твоє ім’я, знаєш, обпалює моє горло….
Твій образ морозить моє тіло так, як зимня ніч….
Дай мені ще хоча б один шанс щоб помилитися….
Але ж такі привілегії не для мене….
Всім цікаво яка ж я, якщо я так хочу дотягнутися до твого серця….
Яка???
Мене не хвилює чужа думка, а лише ТВОЯ….
А я поки ще навіть не з тобою….
Я колись протягну твої нерви в широке вушко тонкої голки…
Я буду зашивати своє серце, тому що воно розідране повністю….
Я буду найкращою, незалежною від думки інших…
Мені комфортно мовчати…
І стає незрозуміло чому ж тоді я навчалася говорити….
Знаєш, я кожного дня тікаю від всього…
І так хочеться кричати вслід: « Досить топтатися по моїй душі»…
А якщо ти занесеш в свій чистенький світ моєї грязі???
На душі слід від твоєї ніжності…
Все було б добре, якщо не було б так погано…
Я тепер знаю що для мене головне…
Знаєш, я вийду за двері твого життя…
By Obodzinskaya