13 марта 2012 года в13.03.2012 23:33 2 0 10 1

Я зрозуміла…. Багато що зрозуміла…. Менше кому довіряти…. Нікому нічого не розказувати…. Не ділитися своїми мріями…. А ще я зрозуміла, що кожен зможе проміняти тебе на когось іншого…. Але я вдячна тим людям, які не зрадять, не обманять…. Так, в кожній людині є крапелька заздрості і злості, але багато хто це приховує…. Це дуже погано… Невже не можна зразу сказати всю правду??? Невже краще в очі посміхатися, а поза очима говорити що гіршої людини й бути не може???Невже так важко підійти і сказати людині все, що думаєш про неї??? Нехай правда буде й гіркою, але ж правдою…. А ще, я зрозуміла, що кращі друзі – хлопці…. Вони не заздрять, не пліткують і ніколи не зрадять…. Можуть розвеселити і в самій тяжкій ситуації дати пораду, яка стане вирішальною…. Саме з ними можна поговорити про ВСЕ…. Абсолютно все…. Як дурниці, так і досить важливі речі… Вони відчувають коли тобі погано…. І тому в саму неочікувану мить з’являються в твоєму житті…..Я дякую своїм друзям…. Їх у мене дуже мало…. Але я надзвичайно їх люблю…. І, можливо, вони і не самі кращі, але я знаю точно що саме вони, ці декілька людей, мене не зрадять….

By Obodzinskaya ©

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

OBODZINSKAYA — Прозами та сльозами…

7

Ось як я бачу НАС….

Відчувати твоє тепло… Тепло і шалене кохання… Бути з тобою поруч… Потребувати кожну секунду… Бачити в...

6

у каждого из нас есть прошлое, при воспоминании о котором начинает бешено колотиться сердце. то, что делало тебя счастливым. то, что, по ...

6

даже если сегодня я живу без нее, больше я никогда не буду одинок, пока она где-то существует. Марк Леви "Встретиться вновь"

6

Мій внутрішній голос рветься назовні… Крича під тисячу децибел… Ти ж так хотів почуть це… Так слухай: Я тебе Л!

7

Как жаль вы не любите мои слова Вы люди вдохновляли меня А теперь пустота Вы не цените меня Я не сдамся и буду писать до конца Пока ...

6

Я пишу, мне легчает. Быть может, со стороны это выглядит жалко и смешно, но мне плевать. Спасибо за то, что было, пусть было не так много...