Marsi Mar 4U

Паперові клоуни самі вистрибують на іскри,

Топлячі ладан в кадило, тиснуть ці рими із мене під тиском

З віком, розводять вогнище

Вогнище нище,

Вогнище нищить!

Найперше тих хто від мене блище

Від них, іскри летять найвище!

Ти знаєш, таких доходить до тищі

На тиші

Усні брати (миші)

Не здадуть екзамен твоєї біди

Вір мені, це скоро дасть свої плоди

Лиця блідні, і знай вони бідні

На дні, так і впадуть воднині

Як краплі по вікні, але не нині

Самі ж винні (!)

Людині, Не легко увійти в довіру

Дикому звіру

(Але це сталось!)

І перехожим не стане міри

Втримати кликами свою віру

Ти віриш, він є, і був закоханий в Іру

Здуру, маски час рухає під фальшою людей

Диявол переписує пискі на спискі, приймає нових гостей

Пара брудних ідей

І той святий, не навішає тут духовну цноту

Розрахується тет-а-тет, за позацерковну роботу

За рештою ботів, піде розважатим Богів

Під владою психа із джостиком Соні

Буде пити кров із безодні

Час виставить рахунок, із вчора на сьогодні

Усі дні вже вижаті, на максимум

Слова солодкі вжиті, втратили стимул

На осаді приторний шум, мул

Мій струм,

Більше не пробиває твоє серце

Весна просить любов (-Любов, а де це?!)

Цей травень порішає, знаю

Нам не стане більше болю

Ти знайдеш свого героя

А шо я..?

Кожен в собі тримає волю

Я на тебе все не звалюЮ, це не дежавю

Все без приколів,

Короткі розмови кусаються до крові

Не подружилися дві долі

І чисто пох_й, чиї далі грітиму долоні

Усі почуття вилиті на цьому полотні

На тлі, вже не в полоні

Всьо добре, да…

Мала, і ти така мінлива,

Як божевільного мрія

З квітня остання неділя

—Ностальгія,

А шо подієш?

І в принципі, то й сонце ще не гріє

Давай пускай лаштунки, це наша остання дія

Вже два місяці, як не плачу за нет

І з економіки, просрочений вже завтикав проект

Про етикат - давно зірвав вже етикетку

А на сніданок КіттіКет, бо на кармані самі монеткі

*

Ти маєш малий, і тобі мало

Береш гроші у мами,

По суті собі на папіроси

Хтось під церквой просить

А з когось й того досить

Хай постить, і ніби просто

*

Мої стоптані Найкі,

Вже не гризе навіть сусідська лайка

І це той стан, коли спадають гайки

Або ж не гріє майка

*

Ладно…

Я на учьобу, з неї пішки

А чьо холодне ліжко?

Не зігріла баба кішка

—Олег, ну це вже слІшком

От так я і прийшов додом

валився із думок дурдом

А за вікном, дощ йде повним ходом

Ніби і ситуація проста

Кредитка дійсно пуста?

Тоді настрій не з проста

Кров із повік,

Довіку зливав на тих

Хто зрадив мене!

Династії міняли вік,

І знай, це також не мине

Я вибачав, та мої пси всерівно кусали тЕбе!

Мілітаризм у шрами, а в принципі не трЕба

Хвилі цілують берег

Завжди із двох сторін

Збиваючи пристрасть об камні

Як сто нездійсненних змін

А нині небо затянути хмарами

Мої рани шрамами

І ті хто вночі гуляє парком шАрами

Зкатували згусткі з вуст шарАми

Ти ж прости, та я тепер вже зовсім інший

Проший минулий із дворів, включно до цих слів

Я вирвався із снів

Гострив зуби системі

І ці слова своїм, для тих хто ще не в схемі

Ей ти, на мій район не лізь!

Дивись, ми скрізь

А за душею тільки злість

Ми з тих місць,

Що давно забуті Богом

—Ти чуєш гном!?)

Не переходь нашу дорогу

Тримай стійку зустріти за рогом

Моїх пацанів на Найках

Дружня шайка

Здеруть останню майку

Тут життя дворове

Гнилі мажорикі зливають сюди своє лаве

Але усі свої, і нас це пре

Це прес наш аперкот, рве

Твій персонаж

Відчув мій стаж,

Ти поняв хто тут страж, да?!

Повір, я вил"ю всі хворі думки на папір

Завагітніє чорнилом, родиться твір

Ти увійдеш в мій вимір,

І не закриєш двері

Запитаєш для кого ці рядкі?

—Ці рядкі для неї…

А в моїй голові зараз стільки проблем

Що можна в"язати з них світер

Збилися так, що не видме вітер

По колу гонка з собою, гонка двох літер

Скажи мені хто лідер?

Десяткі літер, злитих відер алкоголю

Аби відчути штучну волю

Викликати в собі героя

А ми давно не діти

Наші проблеми не подіти

Прийде час, і любов не стане гріти

Бог перестане нас терпіти

Подумай тоді, що туди, візьмеш з собою ти?

Безумовно, любов це модно, вибираєш

Але приходить час, і просто не вигрібаєш

Як ні як без друзів ти не виживаєш

Та в принципі…

Це не в моїх принципах

Нав"язуватись в ролі принца

Упс.. Вибач, ти мене не зміниш, це мої руїни

Старий Олег вже десь за межами країни

Як таксі, безхарактерні машини

Діти Шансону

Да ну вас… Краще пішки, я не вернусь додому

От, три місяці як з нами 20 - 11

Самому давно вже не тринадцять

Але поряд все ті люди

І повір, без них ніяк не буде

Впевнений, ніколи не забуду

Серед вовків і бруду

Свої пси із тих дворів

Де текстами душу грів

З ними ж хворів

В куплети приспіви подвоїв

Із тих дворів, де сам на це присів

Дурів, за душу брало як має бути

І більше не спорю, це також не забути

Віриш, не дивлячись у очі

Стиль валив мене ще з касет, магнітофону

Сторожили зривали у підземці мікрофони

Щось цікавіше, за секс і стони

То бУло фоном…!

Так я залежний,

І на сьогоднішній день

Дякувати, зустрів потрібних людей

Сотні ідей, писаних на касети

Вибивали в аут, вже за першим сетом

І другій том,

Закрутив на диски

Римував сам, не брав з чужої миски

Слухав, не вводили під тиском

Тут я і ти, мета вже наша близько

Не дивишся в очі, але віриш

Одна кров, незалежно від типу шкіри

Нажаль вже не вініли

Щирі рими, збивають міри

Та білі Найкі, брати одної віри.

Роки летять, я далі так хочу

Проводити всі ночі точно

Ручка-зошит, поки мінус шепоче

Бачиш,

Ти віриш не дивлячись у очі.

Третя ночі, ніби як час спати

Забитися у кут кімнати

Нате… речитатив нічний

Апокаліпсис покаже, хто є немічний

Навіть Твіттер спить вже

Боже.. Невже сон допоможе?!…

Луцьк втикає Сімпсони

Рівне лаштоване на сни

А я просто чекаю своєї весни

Доки сніг потане

Любов одна, і та тоне

В твому характері

На сцені харакірі

Показати повністю..

В прямому ефірі

Ненавість переважає,

І аплодує цьому в партері

Списані парти матами

Наче боксери халатами

Навчання вкрите жартами

У скронях жар тому

Спробуй збити втому

А справа в тому,

Що всеодно піду таким як є

І нехай тебе не цікавить життя моє

Тебе ж немає

Принципи ламаються,

Коли втрачаєм

Еліта як завжди в універах

На татових Каєнах

А я той самий, в тих самих білих кедах

Зриває дах,

На тих же двох колесах

І криє так, що навіть не хочу Мерседеса!

Хіп - Хоп також той самий

На мінусах, між нами

Що гріли наші серця роками

Пульсом під рукавами

Рядкі писані своїми ж руками

Зажди, ми лишимо свій слід назавжди

Рими, у тексти зв"язавши!

Чому я досі хворий тобою?Ти забрала брата

Вкрила горою земляною

І далі під прицілом, ті хто з тобою

На разах, поведуть себе героєм

Їх було двоє,

І кожен мав сенс житя

А хто знає? Може наступним буду я?!

Давай, карбуй ім"я

У пам"яті близьких

Стели асфальт слизький

Роки на хрест, на дерв"яну доску

Крізь поділку ціни спідометра

Життя віддати плоско…

Чесно? Не боюсь тебе, а навіть хочу

Я пам"ятаю все, пусту дорогу, без страху очі

Все бачив, а не зупинився

Ти помилилась, вибач, посміхнися

Я бачу як для тебе гинуть мої друзі

Твої сліди іноді засвідчує на органах УЗІ

І всі щось радять, і вічно груЗять

Що ти того не варта, щоб просто завязать.

Кажуть колись дограюсь, буде і смерть і драма

Та знаю що не зможу, ти вже мені вибач, мама

Подивись, я майже не змінився

Я поряд тебе, лише озирнися

Той самий, стою перед тобою

Досі граю в те, що люди звуть любов"ю!

Тільки нині дзвоню тобі

І хочу просто разом помовчати

Зовсім не від того, що немаю що сказати

Безглуздо говорити

Коли током б"є кричати

Знаю, треба зачати

Життя по-новому

Скинути з балкону

Показати повністю..

Усі старі альбоми

Бо ми, ще не впали від втоми

(В кому)

А те що маємо,

Не віддамо нікому!

І кому як не тобі знати

Я не маю лишнього бабоса

Сніг зустрічаю, в тих самих білих кросах

І хтозна…

Поки не босий

Як хтось просить на колінах в боса

Головне всі ситі, і поки цього досить.

Ти знаєш мене з середини таким

Яким не знає дим

Тим, що не знає ніхто

Але усі попсові номера, вирвані з Шапіто

І то.. Там є страховка

В житті його величність Страх

А толку!?

День у день, погляд нанизує на вдих

Сотні незнайомих

Сотні нових ароматів ловить подих

Наподив, знаходив і тих що залишались

Це була казка, і вона кінчалась.

З року в рік, ми переступаємо поріг

Це досвід, для тих хто зрозуміти зміг

Десятий, добігає свого кінця

Зрештою, все стає на свої місця

Кінець місяця..

Свої завжди зі мною

Завжди підтримають, і зрозуміють тему мою

Вже пил на мікрофоні

Показати повністю..

За вікном на фоні

Сніг на підвіконні

Люди п"яні,

Трохі сонні

Сотні, мурах що тягнуть на собі ялинкі

До своїх будинків

За тим куранти, сон і п"яний стан

Потім замутим ще і там, наче одні зі ста

Нащо чужі міста, тут історія проста

Де тільки ти і я

За нами білий фон

Вітер, і подих в унісон

Можливо п"яний сон

Емоції фонтаном

Під ейфорійним станом

Рано повернимось під ранок

Вийдемо з за рамок

Цензуру на замок

Зробим на зустріч крок

А якщо навіть, все не так піде

Непереймайся, є той хто любить тебе

І він тебе знайде

А поки ще 10тий йде

І ліпить сніг

Зустрінь Новий Рік

Завтра все буде добре, знай

Якщо то я зтобою,

В планах намічай

Плітки з клітки зависників

Ситі із висновків

Статистикі її випускників

Поглядами рухають сніг

З тих хто спаринг переміг

Їх одиниці,

Хто переступив поріг

Той зміг

А скільки таких хто у ногах поліг?!

Ти навіть близько не підходь, не верши гріх

Аура збиває з ніг!

Тихо сиди, не підіймай душевні бурі

Вір відчайдушні бунтарі

Вершили свій акт на цвинтарі!…

Їх кров нанизували биті ліхтарі

І вір це мудре апріорі

Родом з народних територій

На решту твоїх вибриків, теорій

Пилом поліг вже мораторій!

Море історій якщо вийдеш з своїх мрій

Повстанеш у попіл на долонях

Ув"язнений у крематорій…

Віч-на-Віч

А значить очі-в-очі

Сам-на-Сам, чого ти так не хочеш

Давай глянем мою історію відкрито

Бо що тут говорити!?…

Кінець 10-го року

Відверто з 6-го, почались мої перші кроки

4роки, пасом від сторожил ловив уроки

Я рухаю тексти у музику із 6-того і доки.

Блокнот із текстами на музику

Зносився в рюкзаку,

І хто б знав, на чому рима тримається

Показати повністю..

Але це мова честі

Повір, із цим не граються!

Грають ті що у грошах купаються

Ну тут немає мови,

Гравці вже не зізнаються

Ти засуди мене

Це вийде проти тебе

Але здається,

Не це тобі тут треба

Запам"ятай мої губи

Ти скоро їх загубиш!

І тільки сльози по трубах

Кликані душевним брудом

Колони спогадів, з тих днів

Стануть для тебе домом

Ти заїбешся воювати

Із власним же полоном

Повір, настане крах моралі

За часом гляди наступлять і мої реалі

Тримай його, він тут!

(А може вже і далі… ;)

Те що пускає небо,

Те падає на душі

Те що не збулося

У сОбі я задушу

Усі брудні думкі,

Ті що беруть за душу

Очистить моє срібло

І я знайду тебе, словесне ушу

Бо мені так потрібно!

Досі не знаю, нащо ці куплети

Слухача не купити,

Значить афіші можна здерти

А решту треба стерти

Це те що, скажуть коли вмер ти

Я пам"ятаю в плеєрі грав Смокі Мо

В зливу йшов, закинув випадково погляд,

У чуже вікно

Бачив якійсь серіал, чиєсь кіно

Холодно було, та якось всеодно

Відчував їх душі,

А дощ далі пронизував

Холодним душем.

Зверху валив до грішним душам

А це як кисень, відмовся і задушим

Зливав вилицею міський шум

Лишавши за собою,

Мокре повітря й сум

І от кінець, ніч, зима

В мене вже інша сторона вікна

Сніг відблискує, морозяними вечорами

Люди розкидують ногами

Мороз не втримав, у суграбах шрами

І в кожного своя любов, свої драми

10-тий рік, і він залишиться із нами.