Те що пускає небо,
Те падає на душі
Те що не збулося
У сОбі я задушу
Усі брудні думкі,
Ті що беруть за душу
Очистить моє срібло
І я знайду тебе, словесне ушу
Бо мені так потрібно!
Досі не знаю, нащо ці куплети
Слухача не купити,
Значить афіші можна здерти
А решту треба стерти
Це те що, скажуть коли вмер ти
Я пам"ятаю в плеєрі грав Смокі Мо
В зливу йшов, закинув випадково погляд,
У чуже вікно
Бачив якійсь серіал, чиєсь кіно
Холодно було, та якось всеодно
Відчував їх душі,
А дощ далі пронизував
Холодним душем.
Зверху валив до грішним душам
А це як кисень, відмовся і задушим
Зливав вилицею міський шум
Лишавши за собою,
Мокре повітря й сум
І от кінець, ніч, зима
В мене вже інша сторона вікна
Сніг відблискує, морозяними вечорами
Люди розкидують ногами
Мороз не втримав, у суграбах шрами
І в кожного своя любов, свої драми
10-тий рік, і він залишиться із нами.