Кров із повік,
Довіку зливав на тих
Хто зрадив мене!
Династії міняли вік,
І знай, це також не мине
Я вибачав, та мої пси всерівно кусали тЕбе!
Мілітаризм у шрами, а в принципі не трЕба
Хвилі цілують берег
Завжди із двох сторін
Збиваючи пристрасть об камні
Як сто нездійсненних змін
А нині небо затянути хмарами
Мої рани шрамами
І ті хто вночі гуляє парком шАрами
Зкатували згусткі з вуст шарАми
Ти ж прости, та я тепер вже зовсім інший
Проший минулий із дворів, включно до цих слів
Я вирвався із снів
Гострив зуби системі
І ці слова своїм, для тих хто ще не в схемі