Marsi Mar 4U

Трошки про вічне

Легким дотиком фактично

Все ж Фрі не вічний

Талант не віщий

Сприйми це ман, будь вище

Дивись як музика діє на мої нерви

Зірву водний, і видихну шедевром

Промо сон на рвану постіль

Солодка сіль, відчуй мій стиль

Трохи зусиль і блокнот вже не пустий..

Каста пасторів Вести вчить писати

Реп класика стелиться пазлами

Вузлами з нервів, через примхи стерви

Реп не вмер від того що ти з плеєра стер

Дійшов свого рівню, строго рівно

Подихом рівним, ламані крила на краю прірви

Попри всі спокуси лишився вірним

Перш за все сомому собі, і тим хто з ним

Вельможні жертви мого сюжету

Ковтали куплети і заздрили мертвим

Тим з ким вона не була люб"язна

Блазні та духовні в"язні

Усіх пов"язано в одні кайдани

Брудні майдани

Це все мої теми

Піднімаю темпи, терпи рими

Зубоскали ласкали кусали різали

Ламали ржаві метали

Атмосфери метану відганяли від сну

Зісковзну на хмарах диму

Подумала Мері, малюючи нову картину сумну

Всі ми не безсмертні

Боїмося смерті, а фітіль горить

Я пережену його, зміню все в одну мить

Дожени, спробуй зупинить..!

Не кажи мені про любов!

Не розказуй вуличному звіру про свіжу кров!

Я вірив людям, і став диким немов

Віддав усе що мав

Коли ще себе поважав

Вважав мораль продав

Радий що вчасно озирнувся

До чого Фрі скотився?

"пробач, ти помилився"..

Я вирву серце

Забуду все це!

Видалю і зам.яті на сто проЦентів

Без соплів та пустих слів

Хотів аби ти зрозумів

І зупинитися зумів!

Тут всі мої емоції

Викладені у музиці

Знаю не легко сприймати теми ці

Лишу це у своїй колекції

Нащадкам у поетиці..

Іноді і сам, так хочу повернутись до тих дитячих літ

Де як і всіх звали з вікна на обід

Серце до кохання як лід

Весняний цвіт

Вільний політ..

Любов, взаємність, побачення

Це все приємні речі

До речі знаєш як пече

Коли це не доречно

Мабуть безглузді експромти

Фективні креативи

Не шукай мотиви

На серці злива

Мене дістатись неможливо..

Вулична романтика

Молодого романтика

Задушеного, від міського крика

Проста тактика

Драматика смішна, бо змішана генетика

Наче Продажного політика

Ну я чекаю, де твоя критика?

Дощ покрив розпечений асфальт

Розвантаження над містом, наче ctrl del та аlt

П"яний Кальт, ховав за тінню морду

Від патрульного ескорду

Пестив даму руду

Зтягував з плеча клямку, від дощу брудну

Натягував, наче полотно, здавши зміну

Розмальовував картину свого життя нудну

Мотивом зуби в шию

Думав, тексти завтра піду підшию

В"яжучи лілію на її талію

Будував пози за межами реалії

А обіцяв будинки моди, та Італію..

Кричав-"я млію..!"

Мабуть безсонна ніч була вчора

Йшов узором

Судячи візуально з вечора

Хоча вже не доречно

Є гроші, і майбутнє забеспечено

Інкогніто..!

В літературних колах

Він був узором у матьорих лахах

Наче у снах, один проти тищі

Конкурентів романтикою нищив

Ламав гранітні стіни

Дивився німі фільми

Читав Стівена Кінга, і спав постійно

Старався бути самостійним

І ось, ти вільний!

Випив вчорашнє вино

Вимкнув кіно

Закрив вікно

Тактика Романтика

Банально, але Воно..

Біти, релізи, акапелла, мінуса

Немов зранку роса

Вроджена краса

Мого міста

Звісно, тут і поставлю крапку

Побачимося завтра зранку

Весна гріє повітря

В серцях заграла арфа

Пернаті хочуть тигра

А ти гра,

і не варта більшоuо

Вищого мінору

Прибери з столу!

Те що тебе гріло

Що це? -Це приватне діло

Ти так і не зрозуміла

Розум іноді псує тіло

Кілок всадять з спини

а за лаве знімуть провини

Ти в тому світі, де живуть тварини.

Відсидівший талант вирвався за межі свідомості

Душа легка, більше не підвласна закону невагомості

Все по-совісті,

Підіймається і водить Всевишнього батька в помислах

Дар на крилах, а не в тілах, вичерпує з себе повністю

Вчинки по-совісті, не стануть прах, коли дійде кінець до повісті

Ти знаєш, одна любов здатна топити брили льоду

Прийми це як дар, виносити насолоду

Над головами тих, хто не з тих

Що відчайдушно серед криг застиг

Аби простір встиг, то все донести у душі простих

І що сталось, чому я затих…

Десятий поставив мені за умовами рамки

Високі ставкі та безликі вчинки

Вірвалися в сусідню реальність, розкинувши всі уламки

Лірика на батл зламала бажання

Рядки на паузі, для мене ставили випробування

Питання зачипало тему їхнього існування

Народження ночі та чергування днів

Сеанси віршованих снів у замкнутих секретах слів

В чому куплетів причина?

Яким чином не дає спочину духовна частина?

Частина, вселена в людину, чи талант від Бога?

Шанс не лишитися простим, а дійти до сенсу слова

Чи стане даром, не впасти босу в ноги

А дасть змогу, оббивати вищі пороги.

Ти маєш знати:

Дуже скоро я відчую що належу тобі і буду тому зовсім не радий

Шукатиму поради, як безпорадний, сонця з під граду

Я викраду тебе з листя листопаду…

Нами ж вигаданого саду…

І нізащо не признаю зраду

Така досада

І ти настільки таємнича й чиста

Я зізнаюся в цьому урочисто

Ти знаєш, яка душа зараз легкозаймиста

Тема болюча, я відрахую намистом

Ми пройдем з тобою, ще не одне місто

Якщо піти по змісту:

Моя любов не дає мені спати

Я той єдиний хворий твоєї палати

Давай я буду твоїм квадратом, Малевича

Ти замалюєш мене

Всього ж мрія відмираюча

Я буду вбирати твої фарби

Ніби життя повністю втратило барви

І мене тягне до тебе, як лихоманка хворого до скарбу

Топлячи журбу

Я програю лише тобі цей бій

Аби знову не відчувати біль

Він більше не мій, і як хочеш, так і розумій

Я той самий злодій чужих мелодій

Та годі, це лише в моїх куплетах

Насправді любов давно вже не живе в букетах.

Десь в туалетах, в атмосверах мінету за добру монету

І ніби ніхто окрім нас, вже не врятує планету

Нехай ти прийшла до мене з нету

Я зовсім не твого менталітету

Простіше спробувати сигарету

Ніж малювати портрети

Тим не менш ти знаєш майже всі мої секрети

І навіть то як я бачу в снах, твої силуети

Я відчуваю і там, як згораю в твоїх очах

Без меча, рахую краплини в дощах

Поки душа затаїлася в кущах

Ховаючи обличчя цих почуттів

Вітер принесе лише кілька пелюстків, для тебе

Але чи тобі вони треба?

А так по-правді мені з себе вже смішно

Результат очевидний, і ці почуття тут лишні

Ну ти поняв, да? Як всі твої колишні

Коли біток колише, і чай зтягує кришу

Я не зливаюсь в раковину, ти бачиш що я пишу

Чим наповнюю до країв тишу?

А що як завтра буде ше гірше?

Будь впевнений, це діло ми не лишим!

Все по совісті, без шрамів на зап"ясті

Пестим не проти шерсті, наші рими пухнасті!

Якщо наше життя - це гра, то ми козирної масті

І хто сказав, що пацани не варті щастя?!

Ти бачиш я знайшов своїх людей навіть у місті Лева

Не так одразу, але підійметься наша душевна флейва

Я покажу тобі насправді талановитих людей

Ти нас не помічаєш, бо живеш у гетто, закомплексованих свиней

І ми розкажем, що душа має речі, дорожчі від твоїх грошей

Знаєш про що я?

Точно не про любов до твоїх очей

Осінь знову кидала в нас литям

Тоді любов винесли разом з сміттям

А ми не знали, і далі грали вчорашнім життям

Сьогодні це влилося в мене, саме таким почуттям:

Серце куталось в простинь

Відчуваючи не заплетені коси тої самої пані

Осінь.

Лишався єдиний спосіб,

Звести помилкі гріховності в постіль

Але не затримуй мене, бо вже о шостій

Я маю зустріти сонце

Все повториться там же, ти маєш знати це місце

Пам"ятати моє лице

І де не місЦеві, рахують матеріальне взірЦем

Поверхі летять зверху до низу

Не збираючи при тому валізи,

Відштовхуючись від карнизу

За тим пронизує криза обіцяного екстазу

—Ти пам"ятаєш що було минулого разу?

—Здається так, ми не втримали домовлену паузу…

Це сталось, і я пропустив свій фатальний удар

Ти маєш знати,

Старі відносини можуть мати ціну як антиквар

(Прийми це в дар)

Пустий бульвар може знати більше ніж бар

Стареньку Джессі, і весь її нічний гонорар

Світло фар, не просвітить мої абсурди

Як стальний характер, не пробачить зради і бруду

Я бачив людей, та не бачив в них правди

Слухав погоду, її поради

Та мій Бог всерівно спускав на нас гради

Виногради, ставали лимонадом

А не благородним вином

Нащо було йти з дому, якщо самою вертати додом?

Любов не може бути фоном

Коли емоції б"ють фонтаном і зігрівають теплом

І де я був, що не встояв перед цим станом!?

Всевишній знає що колись цей стан настане

Я підійму стрілку від нуля, і вже не встану

Повстану у вимірі вічного спокою

Розплачуся за все, і розплата буде жорстокою

Хтось змінить щось, і може саме ти

Лишишся в просторах, гордої самоти

Доки сигарета тліла

Душа покидала своє тіло

Спогади тремтіли…

Ти отримала тепло якого так хотіла

Це тепло кипіло, пара відлетіла…

Любов тліла, з середини боліло, ми того не розуміли

Ця людина здичавіла

Вільні вітри позатягували мої рани

Молитва жила в мені роками

Всередині душі, і ніколи не вийде на екрани!

Я вже завтра підійму очі в гостях Величного Лева

Втрачу розум, мабуть так і треба

Атмосфера кришталева,

Вітер обіймає глянцеві дерева…

Моя королева підійме контрасти

Що не дасть мені впасти, принципи скласти

Я дочекався зустрічі з гривастим!

Не відчуваючи баласти, видуваючи контрасти

Тобі цього не відкласти, не спишуть фантасти

Повір є ті, що не дадуть мені пропасти

Я пам"ятаю цей район

В очах дитини, з поверха розбитих вікон

Махне на сон, з поважним віком

В пам"яті лишиться тупіковим криком

На згадку всі випадкі:

Забиті в крила стріли

"Давай на стадіоні, на рази" бо так веліли

Все що боліло, душі на простріли

Тим, кого вже не зустріли

А злість з віком, вагомо постаріла

Рукави продутих вен

Уникали стон сирен

Ніздрям був добре знайомий третій терен

І по-суті, ніхто нікому нічого не винен

Але ще є таке коли нема

Як тепла, коли зима

Схема, хоча дарма,

Сюди раз на рік теж заходить весна

А от спробуй, хоч у снах

Не викрити свій страх

Відчути у словах, впевненість вищу

Не відчути як води в дощу

Може й відпущу…

Всі Такі милі, зі своїми ляльками

Настрої підняті кульками

Дорогими цяцьками

Ну чи не настрої,

Підняті вже ціцьками.

Назавжди разом, ага,

Я бачив таких зв"язаних мотузками

Але одна дорога на двох буде вузькою (Розірветься кусками!)

Десь тут був Amour?

—Це хто? -Забий, та це з французької!

Да ладно…

Не те щоб мені дуже того не хотілось

Моя любов у твому серці, просто не вмістилась

Мені чисто по-пріколу

Нафоткати тебе десь голу

Повзати вночі по полу, по колу

Щоб випити розсолу

Розлити колу…

Позлити сусідів,

Два тижні не побритись

Казати шо відсидів.

А шо там буде далі

Поки приховують вуалі

І де ти? Тобі допомогти?

Тут я, мої брати

Ти маєш запам"ятати:

Таких як ти, ми будемо карати… ;)

авно не крило по сотому разу зразу з головою

Алєг, ти ж давно вже не страждав цьою хуйньою

—Да, але приїхали за адресою, а не за мною

—Може й так, але вони за твоєю спиною

—Ой блять, а пам"ятаєш як гуляли зимою?

—Звичайно пам"ятаю, бо то було не зі мною!

І ти всім щось винен

Навіть баригам на районі пару гривен

Просто прийшов час послати щиро

Прямо нахуй, кожне друге рило

Звалити із миром, лишивши родину

Повірте, ви дали свій вирок

Але покі ніхто не спустив курОк мені в затилок

Через мальованих курок, і всі таки милі…

Сорок фігурок стриптезрок

Поставили на зеро

І про що я? Це ж був вівторок

Голова повна дірок.

Скоро допишу останній срок

А вам то шо?

Тут в кожного своїх проблем мішШок

—Записав, да? І хараШо…

—Ну то я пішов?

—Давай ще нам щось про любов

Та збав, і це… ти вибач, я збрехав

Проблем і так багато

Дивись я залажав, для тебе це свято!

Думок багато взято

А текст один, як вже почав - читай завзято

Будь відданим одній справі

Не лишай свої проблеми державі

Нас тут ніколи не держали…(!)

А ще, я дуже вдячний людям, яким я довіряю повністю

Щиро люблю їх, до кінчиків совісті!

Це вже навіть не вірш, а якась повість

Але якщо хтось доїсть до кінця

Значить ці роздуми - дійшли заданого місця

Торкнулась твого серця моя вулиця

А може й просто скулишся

Да ладно, я розумію лінь вступає в дію

Я вже просто пишу, а значить я вмію

Сотий текст між іншим,

Колись, я про нього тільки мріяв

Пам"ятаю абсолютно всіх хто дав мені старт

Далі сам увійшов в азарт

Валив всьо без карт

Тепер - десерт

Для тих хто зі мною завжди

Зажди, тепер ми разом назавжди,

До сивою бороди.

Ці роздуми злито з духовної вроди

На, не соромся, бери…

І вже кінець моєї сповіді

Хай пляшуть бляді,

В любому випадку вони для мене - бліді

Це тільки для моїх людей

Ці 60 рядків та ідей

Мій сотий, духовний апогей

Не для чужих очей

Ти не можеш знати,

Де поділися ті, хто вже покинув свої палати

І з кого, вже кришать свої салати

Ржаві лати, не складуть спокою спати

Сильні лапи, не змусять довго страждати

Мусиш чекати, на днях мають на квартирник завітати

Вари грати!

Ти знаєш, з тобою не стануть гратися

Вони не ті, що звикли спілкуватися

Полишивши свої коми

Чекали зустрічі роками

Передавали втому руками

Сумарно лишились з тобою ворогами

Розмова без жодного слова

Вдова була паперова,

Тепер ти знаєш, що кров мармурова

Будь обержний!

Підставити може кожний

А наслідки будуть тривожні!…

Втрачений сенс відносин

Любов нині відносна

Тебе літак відносить

Це все мене виносить

І нічьо не шкода,

Шкода тих хто просить!

Як просто…

Любов в полоску

По лоскуту, й, поцілунками на здачу

А там вже все проплачено

Басейн номер і тачка

А чьо?… Стане погано - сядемо поллачимо

Роки вже за плечима

Ти десь, за межами країни

Я на районі, стікають години

Дві різні людини

Однакові години

Виносить прямо з спини

Дивись, ця любов гине

Мені подобається навіть твоя мама

З того всього, лишились нині грами

Виносить, бо відносини, що будувалися роками

Сьогодні валяються під ногами

Біль - це те, що провокує рани

Любов - не те, що лишилося між нами.