@marsimar
MARSIMAR
OFFLINE

Marsi Mar 4U

Дата регистрации: 29 апреля 2012 года

Персональный блог MARSIMAR — Marsi Mar 4U

А завтра зима…

І що ж принесе нам вона

Білого снігу, кригу на край вікна?

А що нам робити?

Куди спішити?

І так як у казці

Це не можна спинити

Навіщо сварки чинити..

Не варто, ні

Вже темрява за вікном, на дворі

А що мені?

Напишу " "кохаю " тобі

І доки чекаю відповіді..

Хтось комусь мозок грає

А хтось не встигає

Про свою другу половинку забуває

Багаття згасає

Дитя засинає

так і життя стікає

Але ні, і ось відписала мені

"Кохаєш"…

Так сонце, я "кохаєш"

про всі проблеми забуваєш і просто літаєш

Ти це прекрасно думаю, знаєш

Хотілось би вірити що ти так само, кохаєш

Про всі сварки й суперечки в момент забуває

В темряві десь зникаєш

Ти зараз малюєш

І цього не знаєш

Але я надіюсь, не забуваєш..

А знаєш…Я люблю тебе дівчинка,

Дуже…!

Це те що мені, так не байдуже

Голову кружить)

А я пишу живу читаю, кохаю..

А правди досі ще не знаю

Тих хто підсадив мене на це

Слухаю і Поважаю!

Пам"ятаю де це

Дивися в лице

Прямо в очі, кажи усе що хочеш

А не те що хочу чути!

Тобі важко це збагнути

І респект тільки справжнім

Яким віддаю усе що маю

Й відчуваю як у рядках пропадаю

Поки програю але риму тримаю

Пишу херово, але чисто

Ти часто єбашиш наших

А сам то бля ти що тут значиш!?

Сила в думках

Які викідуєш в рифмах

А не в кулаках!

Кров на руках

Обірваних рукавах

Не варто бути фейком

Не виділятися знаком

Дабі-дабі три крапки ком

А не Жити накуреним сном…

*

Я все далі єбашить буду текстові атаки

Це варто знати

Якщо ти вмієш читати

І не буду я тут багато казати

Чим я живу, чого у Бога прошу

Того нікому не скажу!

В куплетах пишу

Що сказати можу

Респекту не прошу

Не дарма ж я по землі цій ходжу

І ти не дарма..

Просто повір у ці слова

Що все це не спроста…

*

Мене в 13 вставило і хуй попустить

А я ніколи рукі не опущу!

Сам один пишу стайлом своїм

В чомусь новим

Не плагіачу фрази

І пишу без мази

Змішуючи фази

Типу сука brother..

Своїми силами рифмами

Вбиваю твою заразу

Та і вашого Потапа

Легко затоптати

Можу мочити фрістайлом та лірикою

І це не важко перевірити

А що можеш ти

ще прийдеться довести!

А як же боляче воно

Коли тобі не всеодно…

Не хочеться вникати в старе кіно

В серці не ль"ється більш вино

Кохання…воно, Куди ж воно пішло?

від тебе…

Здавалося ж нічого вже й не треба

Здійнятися до неба

В цьому більше нема потреби

Думки немов птахи..

Розлітаються хто куди

В душі холодні вітри рвуть її

А її не повернути

І дуже важко це збагнути

Просто викинути, забути, Не відчути

Що було між нами…

Довгими вечорами,

Переписки ночами,

Що нині полишали шрами

Так, ти не хотіла мене знати, бачити

Але існує диво

Й ти змогла мені пробачити

Цими рядками не віддячити

Ти навіть можеш

Цього не знати, не читати

Але ж Ми ж знаєм, як глибоко можна кохати

Цього всього не варто мабуть було казати

І не люблю лірикою писати

Але для тебе написав

І зізнаюсь, далеко не все що хтів тобі

тут не сказав…

Та скільки можна!?

Грати чиїсь ролі

Терпіти удари долі

Не показуючи на лиці болі

І ці плями на долоні, крові…

Кричу -"Доволі!"

Та хулі, життя поставило грати

Де є свої кати

Ти знов кидаєш мати

Та мусиш грати, виживати!

На коліна не ставати

Та іноді це важко зробити

Коли життя тебе розриває

Ти хочеш в алкоголі все втопити!?

А сам ти пробавав жити так?

Несправедливо, чи не так?

Так, ти маєш право існувати,

Але ж хочеться жити, а не просто існувати

Не тобі мене судити!

Не мені тобі казати хто я!

Є молитва моя

Придумана мною

Ціною надто дорогою

Проданою їй душою

Вона тільки для мене і для неї,

Моєї Чарівной Королеви

Підземні теми

Розкладка "де ми?"

Та повірте, ви нічого про мене не знали…

Бі-бі-бігали кричали, казали…

Ставали суддями, по суті судили суки?

не дивлячись на муки

Відсутні гальма?

Ну нехай, нахал я!

І бачив вас у пеклі!

Та вижив після смерті

Звичайні смертні…

Діагнози затерті

Після четвертой чверті

А далі всі вже мертві…

мій біль моє життя мої проблеми

Цей нескінченний вибір, ввесь час делеми

Між любов"ю та силою

Приниженням могилою

Але не вибрав такий свій шлях

Хтось скаже "живеш аби як"

як так!?але живу…

І далі по шляху обраному йду

в свої 15 виріс на окраєні райьону

де не чути cвободи дзвону

від вашої моди я втічу…(бо)

а я там де звучить моє справжнє ім"я

Не знаю що таке сім"я

Та знаю що таке кохання

сказати друже можу без вагання

*свою гордість залиши в стороні

дай мені..

кілька слів, кілька рядків…*

Райьони квартали вокзали драми

Яких в житті було чимало

Життя з кутка в куток кидало

І бувало так надоїдало

Жити ставало просто не цікаво

нерви зривало але мене цим не зламало

те що колись так гарно виглядало

Потім боляче вбивало

Та нічого, буде боляче потерплю

переживу

І будь ласка..

постарайся відкинуть всі думки

щоб зрозуміти ці рядки

що реальність була жорстока..

а мрія в ній стала коротка

Але це мій біль печаль

Мої брудні теми

нехай не створюють тобі проблеми

не став в житті коми

а йди далі

не за медалі а за для свободи

забий на моду

незважай на погоду

все ж в нормі, по- ходу?

* №2 фактично, рік приблизно 2007

***1

І ще один день карантину

вразив мене, неначе ззаду в спину

прожито ще одну хвилину

Брате, задумайся в яку годину

Спіткала ця біда нас

бувало, відключали газ

а я, щоб не їхав дах

у сірих тонах

вимальовую набір рим, фраз

Таких як я, нікому не потрібних

трішки дурних, і без сенсу

замість сеансу снів

зумів, довести римуванням слів

те що так хотів, можливо душу комусь зігрів

а хтось й не зрозумів…

***

2

Та доки ви всі плачете що помераєте

від чого самі не знаєте

А я вже просто заї_ався

від цих чорних мук

і чути тільки серця стук

Від думОк що завтра

все буде просто ok

Що завтра я прокинусь і закінчеться ця дискусія над нами…

що тривала болючими роками…

вже просто загрався в вашу гру грати

можна не тільки плакати-стогнати

на коліна не ставати

пам"ятати що не все вирішують мати

вчитись програвати, з цього бруду виринати

одне одному допомагати

не чекати що комусь за нас вдасться все владнати

надію не плекати, на ноги встати

голову не опускати а далі в Боже-вільну гру грати


*Моя перша робота взагалі, з цього тексту почалася моя, надіюсь довга, дорога.

MARSIMAR

Самые популярные посты

9

№107 4U

Я бачу тебе тільки коли опускаю очі Не все як ти хочеш, можна сховати у світлі ночі Ключі від тебе тонуть в руці у моїй кишені Стрибкі...

8

Адреси №104

Репродукція власної смерті Затерті адреси - знають, що виношують конверти Спискі тих, хто має померти Кого серед братів треба стерти ...

8

Білі стіни №98

Знімаю грати Біжу крізь білі стіни Своєї постійної палати Палає попіл, десь через кімнату Лютіють кати І знаєш брате, за таке треба ...

8

Знову 2 №97

Знову не спані ночі Червоні очі, і всі щось хочуть… Я підіймаюсь з ліжка Вже зовсім не смішно, Одягаю маску І далі вірю у ц...

8

Забути №96

Я не хотів тобі цього казати, але із серця лине Ти забудь мене, і це мине Кров стине, а біль плине І я її не покину! *** Було боляче...

7

Фанатично №102

Те що не живе в під"їздах, не передати по поїздах Може останній раз підняти на дах і відібрати страх Щось не стримне, романтикі ховають...