Marsi Mar 4U

Дешева Королева

Характер лева

Рима моя сталева

Прихована за дверями гримера

А взагалі-то вибач, стерва

Цікава заява?

Знаю.. сіра затерта справа

Але існувати має право

І скажи, я не правий?

Шарф рахував удари

На її артеріях

З відбитком стерео

Палітра лила відео

Всеодно німе кіно

І настрій йде на дно

Блакитна кров,

Вона не знала ніжності..

І що таке любов,

В стосунках нема вірності й стабільності..

Біль огортає знов,

Синдром хронічної дебільності..

Бо не знайшов

Не зігрів і не промовив

Жодного теплого слова

І колись це все повториться знову..

Будеш пускати сльози

На морозі

В нього на порозі

Валятися на розі

Алкоголю в передозі

Знайьомому образі

Мокрому одязі

Збираючи волосся

Від сивих снів і досі

А втім, це буде потім

Пару років, одинокі крокі й попіл

Думка продажна

Тому просто будь уважна

*Мені давно всерівно

Це ніби як тобі потрібно..

Один раз, спробував накинути

Набір римованих фраз

Без мази, через мікро на CD-R намазав

Запис на студії дзеркалом Алмазу

І ліра готова зразу

Строго по фазах,

Плетюча в повітрі рима

Крізь простір диму..

Щоб ти поринув!

У цей світ без R"n"B гриму

З Луцького замку до долини

Полинув… і не повернувся

Крик здихнувся, відраза від зарази

Показати повністю..

Молився на святі образИ

Ковтаючи старі обрАзи

І біль від її образУ..

СенсОрні сонні нерви

Не рви шви, якщо шедеври

Дерло.. три гри

Бери-люби,

А потім знову відпусти

Майже карі катаракти

Ріжуть аркадний світ на чарти

А чари витри, тут лиши я ти й титри

Римовані літери

І алкоголю літри

Вдихни тему

Те що ми тут беремо

Відносно не проблема

Куплет до куплету

Без сюжету

Не за монету

Аби вирвати лапи з гетто

Карета для поета

Та тема вже затерта

А кажучи відверто..

То Free вже заздрить мертвим

Вір, я так само як і ти

Вириваю ці куплети із землі

Не за медалі, характер гартований зі сталі

Cлухай що буде далі..

Є кохана, а є повія

І є реальність що навіює мрію

Її кохання вже не гріє

Я далі дію, хоча життя ламати вміє

Free далі в ділі

В гарному тілі

Merelin гріє

Мері розвіє

А я далі йду до цілі,

Показати повністю..

Мечем зі сталі

Небесні моралі землі

Реалізовую мрії вцілілі

Дякую.. усьому тому що маю

Що знаю і чого бажаю

Заходь, для тебе ж двері моя Мері

Сьогодні відкриває

І хоч не все так добре,

Та я задоволений своїм життям.

Дякую батькам, братам

За те що я не сам, і ще не Там.

Що не пустили руку,

Не давали зупинитись стуку

Рідна квітка..

Такі трапляються так рідко.

Це Мерелін, і я ставлю чергову мітку

Буде безболісно та швидко

Не поставлю крапку

Навіть кому

Все діло в тому

Що це любов без втоми

І її не спинити нікому

Більше без сорому

Пам"ятатиму як дорОгу дорогу до дому,

Не раз падав до долу

І знову підіймали

Це одна любов, і всіх їх пам"ятаю..

Загублені тексти

Лишилися лише у серці

Мрії й надалі на треці

Зимові терції..

Як цукор з перцем

Чи в повітрі спеції

Виносить по інерції

Яка вже за межами вашої комерції

Христос Воскес!

Від землі до небес

Знову на світі зі світлом,

Почався святковий процес

Все що хотів

Триста шістдесят п"ять днів

Тридцять п"ять текстів

Сотні куплетів

Перезняті з снів

Мільйони слів

І Тисячі відримованих рядків

Це не кінець

Хоча вже був початок

Під землею без печаток

Свіча гріє меча

Тільки ніч - і я

Хоча ця течія нічия

Мері чекає, ворожого плеча..

Ранок в лікарні

Все ніби нормально

Крики приспані останні

Та нічний плач Лізи ніяк з голови не лізе

Залізо влізло в золото

В наслідок - дешева платина

Яка лише відблискує каратами

Ритмічними квадратами, нате вам..

Довгі білі халати, й блакитні бахіли

Топчуть бацили операційної

Ми вижили, а отже ти чуєш мій голос

Більш емоційно й не хило

Мері марила, і була така мила

На крилах накрила сонного Freela..

Всеодно літати буду,

Зупинить тільки могила!

Доза наркозу вимикає лише мозок

А куди діватись прозі?

Ну Мері як завжди, на морозі

Доза на порозі

У вікні морози

На очах сльози від загрози

Ще з минулої грози

Вибратися тут вона не в змозі

Замерзші від морозів

Дві тмяні рози в морзі

Вуличні пси гріють хвости

Зігрій та віднеси

Прости.. та це все буде потім

Втім їм, мене не зупинити

Мрію із душі не вірізати

А волю не приручити

Пройде час - і я покажу себе для вас

Байдуже на стан трас

Це не останній,

Але й не перший раз.

Повторюю собі відкрито

—Припини нити!хто ти?!

Кого вчив жити?

Чому маю втрачати?

Квітка пішла так швидко

І ті кляті мітки..

Різали рідки прозорі сітки

Так болісно й не рідко..

Без зайвої поваги

А може мало їй було уваги?!

На вагу води

Я знаю.. це все були мої вади

Показати повністю..

Почуття заснули

Але кохання так просто не минуло

І доки все в моїх руках

Я буду здійснювати мрії

Ті що гріли мене в снах

У зошитах.. любов вбивали нах

В прах, померала на руках

І знаєш.. це зривало дах

Бо чари ті, в її очах

Залишитися без них-Страх і Жах

Я буду рвати грати

Вже не грати, а насправді нею жити

Бо знаю, цей печальний біт

Також можливо зупинити

Він більше не буде нити

Тільки б ти змогла мені

Хоч трохи, душу свою відкрити..

І цих Merelin вже з усіх сторін*

Не можна вірити нікому

Але я прагну змін*

Йду до них, не помічаючи

Прозорих стін*

В обезводненому тілі

Лише Кров та Ендорфін*

Він як і я марить про волю

Літати в полі,

Без чужих очей

Та зайвих важких речей

Прометей може і не герой*

Але за своїх завжди йшов горою*

А що зараз з нацією?

З тобою, зі мною?

Суцільна проституція

Ювелірна корупція

Є все, та без інструкції

Звідусіль акції

І все лишається так само

Ми в андерграунді брате

А вони під небесами

Вишукано важким станом

З холодними вустами

Цілуючи хмари

І ці вірші від душі!

Хіба не цим ти марив!?

Free, в ефір, запис і назад у двір..

Крізь тумани..

Де рідна Мерелін, і син коханий?

Та рано марив!

Відкрий очі, це все просто хмари..

І квітка кохана в"яне від подиху п"яних

З слів Яни..прямо у ями,

Сльози котили слов"яни

Відверто стогнали..

Під тиском у три атмосфери

З еліти вирізали манери

Блакитною кров"ю з любов"ю

Стікали лише наші шедеври

Лати в"язали із нервів

І знаєш Homie.. їх це насправді перло!

Білими перлами..дерло перо полотно

Тільки б закрити чимось, те кляте вікно!

Дерло тунелі, дивуючи Еля

Тільки б сховатися від погляду Мері

Гарячі малі коктейлі в готелі

Банкноти лоскут..

Скінчився гробовою доскою

І тобі навіть не лоскотно??

Ти втратила межі

Між коханням та грою

Тою що на манежі

Для кого будувати вежі

І руйнувати їх на ранок

Полишавши рани

Залишивши лише ті шрами

Що не проходять роками

Руками хапала прямо за душу

І кашель душить,

Парою в душі

Краплі ртуті забуті сушить

А ти чекай, кохана

Він скоро вкусить.

Все вже втрачено

Всі кредити потрачені

За мою труну вже сплачено

Хіба ж ви не бачите?

То чому ви всі плачете?!

Ви звичайно пробачте

Вдача наче гаряча

В печі запечена вчора з вечора

Пригощайся, це печиво..

Галантно розбиті таланти

Розібрати мікрофони

На фоні розрізаної долоні

Згустки крові у скроні

Давай вже швидше, воно ж холоне..

Холодне тіло не гріло

Хоч світло дзеркально світило

Та з часом волосся сивіло

Шкіра світліла

Ну а вени темніли

Темне кадило сльози містило

А саме тому не диміло

Священник невмілий

Екзорцист фальшивий

Або діти-дебіли

Всеодно захворіла..

Цього ти так хотіла?

Так чому не щаслива!?

Обійдемся без болю

Все і так зрозуміло..

І Free більше не милий

Бо Мері викрала мило

Хоча просила красиво

Виправдовуючись, що два тижні не їла

Без сили місила

Волосся не сиве

Прости моя мила

Ти сама все зробила..

Брате я вилізу!

Притримай дозу морозу

Загрозу нервозу

Занозу що ріже мозок

Чекай релізу!

Останню сльозу

З осіннього капризу

Десять куплетів

Не вмів а хотів

Відчуй магію слів

Та мою міру

Спробуй закохатися в Іру

Це Віра в Ліру

Прихована за Сірим Звіром..

Як скажете Шановна..

Давайте будем разом,

Тут лише три фази

Все починаэться від фрази-

"Я люблю тебе" і ти у комі від екстазу

В полоні подчуттів,

Це те щого ти так хотів

Забуваю про маленьких змій

Тепер я тільки твій, лише зігрій

Та не спорю.. взаємне кохання існує

Але ж де та, що мої рани залікує?

А покі.. я з сестрою таланту

Пишу, працюємо до ранку

Персона ніколи не покине свого замку

Я знаю.. десь, але ти вже є

Рідне, тепле, і таке щось своє

І ти сама найкраща,

Тому що ти моя

Нехай це голос в небуття

Але це вже буде не кохання

А наше життя

Може це ти..

І тільки варто тебе знайти

Два тижні без сну

Проклинаю цю весну

Я вже не засну доки тебе не знайду.

Для кого це все, де кохане лице?

Кохані очі в обіймах ночі

Тендітна ніжність, а не холодні ласки

Духовних повій, змій у масках

Без втоми томи творів для коханої квітки

Ліричні прояви у читці проявлялися не рідко

Подих мутного минулого, з двох тунелів під віями

Звичайно.. кохати всі ми вміємо

От тільки на словах

Егоїстичний задум, мешкає лише в думках

А страх вже на вустах, і його не приховати!

Прикувати потім стратити, аби знову не починати

Відчуй мене, не дай йому все зруйнувати..

За другу половину ночі

Це знову її очі

Біле холодне тіло

Генетика правдива, не має тільки шкіри

Розбита Віра копитами, забита битами Надія

—А ти справді зігрієш?

Нехай банально, але ж в останнє..!

Десь під ранок, її персона виходить з ванної

ГостІ не званої прозорі кості

Бокал агресії та злості

Чергова спроба добитися коханої

Валялась просто, п"яною..

Вбита тою ж коханою

Мері йди геть! залиш мене в спокої

Я прагну волі, і не знаю більше болю

Не відчуваю твої холодні долоні

Тримай ніж..-ріж! якщо не боїшся крові

Квітки немає, світло згасає

Мене ніхто тут більше не тримає

Ти собою вже не злякаєш

Забери мене з собою у ті краї, де нас чекають

Крім того, далі я не знаю

Ти ж казала..

—Казала!

Кров не рідна, і ти їй не потрібний!

Як далеко все дійшло

Але ти хотів цього

І кому тепер не всеодно?

—Мері я йду на дно

У пошуках тепла

Що не дала мені вона

І не принесла весна

Я вільний!

І не залежу ні від тебе не від неї

Моя Мері блукає десь в осінньому сквері

Злизуючи з карамелі пил тих днів

Коли ВІЛ передаватись з мертвих тіл

Не посмів, дивлячись на веснянИх котів

А ти гадаєш я римувати так колись так умів?

Оберати аромат формату скляних квітів

Чи старих затьмарених парфумів

А чи ти в мому віці такого не хотів?

Kill-Freel, який там МС..

Дитяча дурість..звідусіль

І вже не сіль на рани

А просто спали марно

Чари квітки коханої

Зайшли за ранок..

До чого та гордість бездарна

Коли вона вже рідна

…а може й не потрібний

Маразм римоплетіння

Знайшов вершину вміння

Це вже життєво необхідно

Я все той же вуличний кіт

В зграї таких як я, і мені подібних

Життя віддам за них

Настільки мені рідних

Нехай дарма, та того воно варте..

Пожартували карти

Пожертвував..потім дивився і давився

Під листям..Спить ще та весна

Де її вірність?!

Ти що..в таком віці її ще нема..

Звуки сопілки,

Десь високо на крайніх гілках,

На лавочках у весняних парках

Вона навідувала його в снах

Приємний аромат на вітках

Розривав свідомість через сітку чисто в прах,

В рожевих тонах,

Їм заважав лиш сором і страх

А так… Я дійсно бажаю цю рідну мені душу

Я тебе прошу..Віддай мені це тіло

Що з ним робити я й без тебе знаю,

Це вже моє діло..

Що ж тебе таку чарівну створило?

Лице.. душа.. характер-тіло-очі

І ці коси дівочі…

Вона була біля нього, десь за середину ночі

Розповідати це чужим не дуже хочу..

Тихенько спала мила

Тепло коханого тіла

Яке так приємно гріло..

Серце биття в її артерії

Ти зараз бачиш в мене на папері

В пориві алергії

Маленькі змії, шукали свої тіні.

Не справедливо якось, че не так?

Вона ж як птах, кохала і не розуміла

Де її крила, навіщо вона це знала

І для кого Мері все оце ховала?

Чому йому завжди бУло її мало?

Світло кристала, ламало подих п"яний

Майже безшумно промені відбивало прямо в рани

Невже ця рідна плоть..

Зможе кохання їхнє побороть?

А..та нехай буде що буде

Байдуже що скажуть люди

Все скоро пройде, і вони забудуть.

І вони забули, про всі межі

Минулий стрибок із вежі

Забрав всі заборони, плями на манежі

І два тіла злилися в одне ціле

З подчуттям на серці, те що вважається безцінним.

Він тримав її за талію

А що вже було там далі

Мені мову ламають грати діагоналями моралі

Вони просто на швидкості

Віддались пристрасті

Краплі конденсату на склі,

Це знов черговий ранок

Ніч не пройшла кохана марно

"Це навіть краще, ніж написати цілий том"

Шепотів він їй дивлячись у те вікно

Наповнюючи бокал вином

Гріючись в його обіймах

Вона забувала про той страх

Вона втрачала дах

Кохання творило те, що називають "ЖАХ"

Хоч виглядало це красиво

"Та нехай говорять.."

Відповідала мила, я вже не в силах

Вибач Мері, розповідай ти далі

Хоча вона його попереджала..майже просила!

Закоханий в свою ж троюрідну сестру

Він вже не заснув

Проклинаючи минулу ту весну..

I ось знову вона

Чергова моя в"язана рима

Швид-ка чИт-ка чит-кА

А така атака ката, катор-га

Свіжа печат-ка в матах, б"є з далека

По твоїх тактах.

Моєю тактикою, захопився грою

Лови, це все твоя кара пане, але марна

В моїх каратах катом зразу за грати

У карцер, тепер крізь твої лати

Ну та.. то мат-ка брид-ка брат-ка?

Та-ка як ру-ка хабарни-ка

Дармового нахлібни-ка, середньовічного поміщи-ка

Ааа..та ні, це наша сім-ка

Тілесного кольору мас-ка

Висока моя план-ка

Набита драпу труб-ка

І трупи в трубах, бридко..

То де ж моя кохана квіт-ка?а..

Ну-ка тримай-ка, хутко

Квиток штурмом у дурку

Пізнай-ка син-ка, підіймайся з ліж-ка

Нитка корот-ка, а погод-ка гарна тес-ка

За тестом сліди подруж-ка

І яка в неї поход-ка?

Ну..хіба із дале-ка…

От сучка!про що ти думаєш?! і де твоя ручка?

Моя нова нотатка Вконтакті?

Ні це батл психа, сиди вже краще тихо

Знову лихо?в точках туч-ка?

Та для тебе ж перевірка..

А зараз увага!

Я не буду рабом, бачу ти не радий?

Моя порада тобі теж не рада гаде

Вали в Верховну Раду, вони тобі зарадять..

А моя мода-середні віки Анаконди

Не на вагу твоєї уваги

Не варто поваги

Віддай це краще моїй римі

Без гриму гризу тебе зі спини

А вона то вже знайде тебе

Не загребе у ваше перетравлене ре-не-бе

В нашому домі, у димі з пилом у повітрі

На світлі вітром зі стіни

Крізь дзеркальні стелі світлі

Бо нині в цьому ділі тільки вуличні звірі

І ще вчора я був в тебе у тілі

А сьогодні вже на мікрофоні

На фоні сцени у ламаному ефірі

Натхнення від аромотерапії

І я знову у дії

Доки цієї ночі ти поза очі дроч+ш, я рими точу!

Так точно бо хочу пестити музу в свому узді

А бити посуду через ту паскуду?

Та ну, я буду її використовувати

Не бачучи і прибивати пряму у папір

Поштою прямо у твій двір

Наче тузом пролізти знизу

І знову бити битом по мармизі

За срібні медалі музі

А далі трохи моралі

Все на кучу

Нізким ніколи не мучу

Зразу до смерті мучу в пеклі 1бучом

Граю внучку ту що з жучкою, та при тому ж гнучко

Ну кидай вже свічку сучка!

Біжи за ручкою, це вже друга тучка

В передозі, ехо в третьому морзі

Так ні! вона тут на морозі

Не взмозі зношена, стогне в тебе на підлозі

Ти топишся у злості, а вона уже іде по мосту

Тут за рогом, зловив за ногу?

Тільки не падай на підлогу, не лізь в підвали, і дякуй Богу!

Мою дорогу занадто дорого громити молотом

Тобі не холодно ламати правила?

Чи це її краса тебе підставила?

За змістом між три-чотири дуже тісно

А так римую навмисно, суко трісни!

А я краще тут зависну, в тісті у цих числах

Лишивши думку на сторінках в зошитах..

А ти сиди і слухай нах!

Розірве у прах

Мій кат прийде в залізних латах

На запах крові що у війні на полотні

Полишали ті хто не не застряг в цій багнюці

О ні..а ті вірили наївні..

Вовк ненавидить ваш шовк

І рве його по швам, а шо вам!?

Оце і є той оцет по ранам

Кара прийде рано, її не спинить твоя сильна карма

З замерзшими вустами

Слухай моралі далі

Хочеш більше болі?

Придумуй ролі!

А мої рими голі, теплом долоні

Вже і так готові…

Присвячую тим хто вірив в мене

Щоб продовжувати жити вже нема потреби

Безглузді рими, хмари диму..

У крові дешеві наркотикі

Та згустки ендорфіну

На серці болісно і пусто

Я не зламався,

Це десь так, пронеслось хрустом

Ще лічені хвилини того ендорфіну..

Скажи чому, чому все знову

Скажи навіщо, я ж навіть не віщий

Смс-ок тищі, а так сидиш у тиші

Не має більше дому

Суттєві переломи

Немає рідних,

Я в зграї ідіотів, і на них подібних

Як я забутих, сім"я галантно непотрібних

Не маю сили, зависокий градус схилу

Нема натхнення й позитиву

Ну так до чого довели, до чого ж довели суки!?

Хто штовхнув мене з спини на муки

Бо як покриють мухи

Тут вже буде не до серця стуку

А доки слухай..

Хотів вчитись-не дали

Лише помучитись-і з хати гнали

Панельні поверхівки які ми так кохали

Замінили нам брудні квартали, а ми їх обігнали

Не маю стільки наглості та злості, то все агресія

А з рештою, Олег ще не відчував такої депресії

Не дописав "умій брате кохати"

Як тут вже все це мушу вислуховувати

Новий біль на серці відчувати

Іра..Віталіна..Таня..

Самі зітхання, ще одна доза

І натхнення зловив на порозі

Тут "Знову" вже не в змозі

Де ж моя Мері, Моя Мадонна

Дно воно вже не далеко, це як на склі віконному

Скінчилась битва світла

Він проти вітру як просив і лишився непомітним

Та у ліфті дарма полишав на стінах мітки

Серце надряпане ключем не чітко

Сам тепер щодня поглинатиме рани,

Від палкої любові до жінки

Коханої квітки що пішла так непомітно

І все стало затерто, пальцем молодого експерта

У справах неповнолітніх

Тим літом заливали літри

Літери тонко мітили по клумбах квітами

Клубами тинялася його персона з довгими повіками

Віками рвали шрами невблаганно в рани ранили квадратами

Вживали мАти аби мати мала мати кому десь тут радіти

Якщо ти зможеш свою душу мені відкрити

Я не зможу далі вже писати, лишень знову кохати

Тільки б була ти того варта

Та так скінчилася твоя атака

Не в змозі я, плакати щодня

Я пам"ятаю як покидав місто

Місивши Волинське Тісто

Музика замінила тоді мені тебе, і серцю було в грудях тісно

Та цього довго вже не треба, я ж не навмисно

В"єб_шу вашу дозу й накатаю цілий том

Нехай вже там, ти не побачиш моїх ран!

Давайте, швидко всі по парам!

А він один, з дозою й якимсь напаром

Клятий старим узваром, до чого ж марно

*Зарано так було кохати, прийшов той час не плАкати

Знімати з стін скоріше, усі твої плакати..

…Все життя на жартах

З моїм то фартом…

А не заїбало грати у квадратні карти ?

Шановна пані на дивані

Підкурює папірці бажані

Зелені президенти кладе у проценти коханій

Які вирішують усі її справи

Шалави ламають манери

Це нульовий номер мого шедевру!

Стрибок на бок з кривої вежі

Скінчився плямою крові на манежі

Він просто перейшов за межі

Ще коли вийшов з котеджу

Рима точить грані

Лезом по руці коханій людині

Ми вільні..!

Щоправда не стабільно

Доза моралі під шкіру скаженого звіра

І скажи, він став вірний?!

Це моя ламана ліра

Летюча сокира ріже вашу віру

Виносить з собою у вирій

За сюжетом прямо у гетто

Монета з секретом

До рук жебрака-поета

Від дворяна

Брата заможного пана але покірного хану

А хана вона прийде рано!

Ти відчуєш це ранами

Давай блище до діла

Дотик знайомого тіла

Таймкіла коло кола розбавляє ромом колу

Нехай це все знову замінить нам розмову

Ну все, кінець

Доводжу музу до оргазму

Впихну перепони гормону,

Перемішані з маразмом

Став тут глиняну печатку

Я спробую знову

Ну або почну з початку..