За другу половину ночі
Це знову її очі
Біле холодне тіло
Генетика правдива, не має тільки шкіри
Розбита Віра копитами, забита битами Надія
—А ти справді зігрієш?
Нехай банально, але ж в останнє..!
Десь під ранок, її персона виходить з ванної
ГостІ не званої прозорі кості
Бокал агресії та злості
Чергова спроба добитися коханої
Валялась просто, п"яною..
Вбита тою ж коханою
Мері йди геть! залиш мене в спокої
Я прагну волі, і не знаю більше болю
Не відчуваю твої холодні долоні
Тримай ніж..-ріж! якщо не боїшся крові
Квітки немає, світло згасає
Мене ніхто тут більше не тримає
Ти собою вже не злякаєш
Забери мене з собою у ті краї, де нас чекають
Крім того, далі я не знаю
Ти ж казала..
—Казала!
Кров не рідна, і ти їй не потрібний!
Як далеко все дійшло
Але ти хотів цього
І кому тепер не всеодно?
—Мері я йду на дно
У пошуках тепла
Що не дала мені вона
І не принесла весна