Присвячую тим хто вірив в мене
Щоб продовжувати жити вже нема потреби
Безглузді рими, хмари диму..
У крові дешеві наркотикі
Та згустки ендорфіну
На серці болісно і пусто
Я не зламався,
Це десь так, пронеслось хрустом
Ще лічені хвилини того ендорфіну..
Скажи чому, чому все знову
Скажи навіщо, я ж навіть не віщий
Смс-ок тищі, а так сидиш у тиші
Не має більше дому
Суттєві переломи
Немає рідних,
Я в зграї ідіотів, і на них подібних
Як я забутих, сім"я галантно непотрібних
Не маю сили, зависокий градус схилу
Нема натхнення й позитиву
Ну так до чого довели, до чого ж довели суки!?
Хто штовхнув мене з спини на муки
Бо як покриють мухи
Тут вже буде не до серця стуку
А доки слухай..
Хотів вчитись-не дали
Лише помучитись-і з хати гнали
Панельні поверхівки які ми так кохали
Замінили нам брудні квартали, а ми їх обігнали
Не маю стільки наглості та злості, то все агресія
А з рештою, Олег ще не відчував такої депресії
Не дописав "умій брате кохати"
Як тут вже все це мушу вислуховувати
Новий біль на серці відчувати
Іра..Віталіна..Таня..
Самі зітхання, ще одна доза
І натхнення зловив на порозі
Тут "Знову" вже не в змозі
Де ж моя Мері, Моя Мадонна
Дно воно вже не далеко, це як на склі віконному
Скінчилась битва світла
Він проти вітру як просив і лишився непомітним
Та у ліфті дарма полишав на стінах мітки
Серце надряпане ключем не чітко
Сам тепер щодня поглинатиме рани,
Від палкої любові до жінки
Коханої квітки що пішла так непомітно
І все стало затерто, пальцем молодого експерта
У справах неповнолітніх
Тим літом заливали літри
Літери тонко мітили по клумбах квітами
Клубами тинялася його персона з довгими повіками
Віками рвали шрами невблаганно в рани ранили квадратами
Вживали мАти аби мати мала мати кому десь тут радіти
Якщо ти зможеш свою душу мені відкрити
Я не зможу далі вже писати, лишень знову кохати
Тільки б була ти того варта
Та так скінчилася твоя атака
Не в змозі я, плакати щодня
Я пам"ятаю як покидав місто
Місивши Волинське Тісто
Музика замінила тоді мені тебе, і серцю було в грудях тісно
Та цього довго вже не треба, я ж не навмисно
В"єб_шу вашу дозу й накатаю цілий том
Нехай вже там, ти не побачиш моїх ран!
Давайте, швидко всі по парам!
А він один, з дозою й якимсь напаром
Клятий старим узваром, до чого ж марно
*Зарано так було кохати, прийшов той час не плАкати
Знімати з стін скоріше, усі твої плакати..