Marsi Mar 4U

Звичайний пацан,

Що маб би бути бАтан

Ну а вийшов звичайний баран

Я повертаюсь до вуличних проблем

Пацанячих мрій, без ліричних тем

Та гори воно вогнем.

Вона не кохає, я знаю..

Дешевого алкоголю літри

Творять літери

Роблять своє діло,

Хотча би дзвоню сміло

По радіо щось про кохання квакає

А я валяюсь, перехожих посилаю в сра_у

Ну було по всякому, головне щоб не з собакою

Заплаканий, і п"яний, марю про гарячу ванну

У білих кросах немов би босий

Літаю в хмарах

На зустріч йдуть закохані пари

А в мене сніг в трусах

Мати на вустах

І знаю що вже вбитий

До де тепер мій критик?

Вже не ароматом квадрату

А запахом перегару

Три малі шмари роблять справу шалави

То не для мене..я коханням вже вбитий

Римою покритий не криво

Треба менше довіряти, то пізно, ви це вже казали

Не дай Боже тобі зараз побути в мому тілі

Та буду іти тонко, по діагоналі мрії прямо до цілі..

Я люблю її,

Та ні, я просто шалеНію..

Про неї мрію

Коли холодно, вона завжди зігріє,

Мері я марю, себе караю

Що не зустрічав тебе раніше в цьому краї,

Набридла тиша

Підіймусь вище, де ж ти була раніше

В якій же ніші?

Кришу на пару тишу нищу,

На папір рими накладаю

Вкладаю беззмістовний зміст

З міст святих екзорцист

Тебе почує, побачу

Бо поки плАчу і плачУ

Включаю радіо й радію

Мінливий настрій підіймається повільно

Я знаю, ти ніколи не зрадиш

Ось що справді важливо

Це і є та друга половина

Яка допомагає пережити зливу

Моменти зриву, нервів, в ті важкі хвилини

Тебе ніколи не покину

До тебе лину крізь дзеркальні стіни

Коли квітка зробить боляче,

Ти залікуєш рани

Бітами рваними, каратами блискучими

Не хочу більше думати, про сучок тих..

Мабуть я псих

Серед думок буденних та простих

Шукаю божевільні

Летіть!Ви вільні!

Повільно.. трохи дивно, та голос затихає

Тіло вже іде до дна

Це все для тебе, моя муза

Моя музи-ка..

Він давно забув тепло любові

На руках Розірвані в прах

Мрії полишали плями крові

Лишаючи своє минуле в роках

Він мучився у спогадах

І знову цей смак крові без болю

Без бою не дає спокою

Обравши волю замість долі

Він пішов далі

Шляхом важким

Вважаючи що так буде краще

Пішов ще нижче

З великого високого на заході замку

По флангу, зламав замок підвалу

Під валом підлога під вартою тріскала

Розбита миска з тістом на стелі повисла

Знайдена три роки вперед краю серед пустелі

У перших числах головної ролі

Дівчина з фігурою моделі тягнула важкі двері

У тонкІй шинелі з ароматом Chanel "ю

Ті благородні манери

Передалися їй від матери

Ароматом квадрату ламаючи грати

Скрипка тихо починає за дверима грати

Знову ці доволі болючі сюжети

Звуком падаючої страрої затертої монети

Він ненавмисно пише куплети

Підіймаючи до верху манжети

Дивився на це все зверхньо

Топіру сину ламана ліра

Анастезією вбила звіра

Ховачи майже карі очі за третьою половиною ночі

Показував це не охоче

Хоча всередині на дні душі

Він танув, у погляді тих львів"янок..

З ароматом квадрату

Постараюсь без мату

Це все чітко зачитати

Звичайно, найважче як завжди почати

Та витрачені рими в ділі

Ховають порізи на тілі

А Free знову дотиком голосу

До мікрофону ріже безполову мову

Ти знову з своїми розмовами

Брудними справами

Граєш мою хвору голову

Та взявши за правило

Римувати квадрати правильно

Зненацька безжалісно

Влажу тобі в тіло

Можливо не вміло

Подихом квадрату

Стараюсь тебе зігрівати

Без толку мої нерви хитати

Коли поставлені грати

Навколи них суворі кати

Не позволяють дим в легені пускати

Щоб знову кудись літати

Білі фІрмові тапи

Йдуть тебе далі шукати

Та доки ти боїшся тата

Мариш про дівчат у ліжку

І життя багате

Ми з братом пишем,

Пробуєм хоч трохи читати

З андеграунду, не з верху,

Ми з низу,

Де як правило

Я на студії завжди кривлю мармизу

У стані коматозу, проза просто

Зносить мозок без тросу

Серед гір десь, у прірву

А Ти Просто Вір Їй !

І нехай навколо всі повії

Ароматом навіює рими квадратом

Я починаю серед туману блукати

У пошуках рідної хати

А ти сам спробуй,

Втамувати їй спрагу паром

На пару з братом подвійним квадратом

Покірним буду тільки на дівочому тілі

Будь обачниим, Free знову в ефірі..

Невже все вже втрачено

Всі кредити потрачені

Ти не зможеш пробачити

Я не зможу забути

Цьому так просто не минути..

А нині…

Боже стою біля воріт ворожих

Погода негожа, Переможемо? може..

Згадай що дорожче

Мої вірші ще гірші

Коли читати їх в тиші

Та вищі за тебе

Слів вже не треба

З"їхала планка, ще вчора зранку

Мене не спинити плитою могильною

Не розплачуся від сповіді недільної

Та маю надію, хоча не вічний

Талант ліричний, що склався історично

(Та який там талант, мій брат,

Це ж просто так, маразматичний компромат)

Але боронь Боже, почути це моїм дітям

Хоча коли там, мій Майк давно вже накритий

Біль в моїх молИтвах, заримовано в словах

Та це ж все не вічне, як і все дотичне…

Дикі очі і одежа рвана

повна крові ванна

Там де дівчата ночами не спали

Кричали втрачаючи цноту,

Він безпощадно їх нищів

Вважаючи це за свою роботу

Рукою затулявши рота

Намотував на мову ті рими

Мінусом глушивши у стінах стони

"Доволі болі..!"Та він не знав пощади

Але заради чергової зради,

Він забував про доньку й дружину

Через молитву

Бачив нову дівчину

Він не хотів втрачати жодної хвилини

Відразу ж линув незважаючи на родину

Не цінував усе що мав

І вже за годину, у білих стінах її хатини

Юне тіло, ніжності благало, прогинавши

Під його тиском спину

Просивши лише хвилину для подиху

Не винними очима

Та він продовжував невпинно…

Настав вже темний вечір,

Плануючи план втечі

Закинувши її на плечі

Під плач малечі

Він спалював речі

Й тринадцять льодяних трупів

В каналізаційних трубах

Стали загублені

З плямами на губах

Він всіх заніс на руках

Зробив своє діло

І ще одне тіло що жити хотіло

Душа давно відлетіла..

Та він залишив їх страх

У мертвих очах

На цих сторінках

Приглушені стони

Й сьогодні блукають

Темними районами…

За вікном зима,

А ти сидиш у тиші, холодна і сумна

Чому?

—Сама…

Погода вже давно холодна

А тобі все одно, ти ж закохана…

І тих подчуттів які були спочатку

Стерли як підробну печатку

Нині стали всі вибагливі

Тих рядків тобі стало мало

Знаю..це дістало

Але тебе ж нічого не навчило

Чергова злива..

Сльози з очей

Скільки ж тих ночей,

Що прошли у неті марно

Дарма сприймала все буквально

Знову болять очі

Чекай, це ж все через ті прокляті ночі

Хіба цього ти так хотіла?

На мріях тих далеко полетіла?

Зима, ти знову сама

Знову переборюючи втому

Ти малюєш картину

Несеш каву, і до нього в інтернет

Третього класу поет, (дурний куплет)

В в колонках знову улюблений трек

І той сумний, а він не вірний, того не вартий

Тепер це все не жарти

За що себе так губиш?

Кусаєш губи, дивлячись на його сторінку

На стінку…

В нього інша..гарніша та кохана

А ось вже й ранок, ховай моральні рани

Він в он-лайні

Знову очі ці, краса

Вже їде розум,

Треба міняти образа…

І вже не перший раз

Скільки ж вас!?

Якби ви знали,

Як це все вже дістало!

Але зараз не про це

В нас інша тема

Не бався в Реп!

В нас є інші проблеми

Про це писав Brooky

Пишу тобі я

То не є така гра

Коли ти бігаєш кричиш"Я крутий!я Ганстер-Репер..!"

Ну там вся хуйня

Ваші пАнти я знаєте де бачив?

Ми читаєм другій рік, брачо..

Трохі нашого качо

Лови подачу, небійся віддячу

Такім реППерам треба зламати пару ребер

Може тепер ти зрозумієш жорстокість наших манер

У цій сфері таке лайно як ти

Будем безпощадно валити

Повір, я не один

За годину мої рими ламають твій грим чудово

Сука!спробуй пискни ще раз хотча б слово

Про мою рідну мову!

Розмова стане схожа на молитву

Мої рими загострені, готуйсь до битви!

Дабл-таймом, лірою, фрістайлом

Читкою чітко йти на пролом

Менше ком, спробуй квадратом..

Ну що брате, хто тепер піз__тий!?

В мому арсеналі текстів два десятки

Кілька записів, затертих тем та рими з матами

Але тих текстів буде вдосталь

Щоб рахувати твої кості

Порвати пасті, занести наче СНІД у твою кров

Без зайвих розмов

Римами моєї кривої ліри

Як спогади холодного літа

Коли валить з літра ламаного ритму

З бітами Тараса браза

Мої фрази вже не витримують тієї мази

Якою ти заразою наш стиль розмазуєш!?

Я з Мокрого

Не чекай від мене нічого доброго

Кидаєш мені виклик сину?

…тільки б ти щось значив…

Але подумай двічі

Потім скажеш у вічі…

Що ж… Перейду відразу до головного

Не падай лицем на підлогу

Серед нас завжди знайдеш ти допомогу

Вір у Бога, бо це і є щаслива та дорога…

*

Ще не вечір але давно не ранок

Зарано відкривати рани

Рано чи пізно та воно прийде само

Чекати не потрібно

Вміти розуміти це теж є необхідним

Цінуй усе що дано

Одна кохана

Але й незабувай про рідну маму

Одна мрія, яку доведи діями

Одна надія, коли ти падаєш стає тобі за крила

Єдиний шанс

Вмій використати вміло

Цінуй усе що дано

Комусь писати тексти непогані

Хтось і малює гарно

І не кажи що цього тобі є мало

Черговий ранок…

Те що мене не раз дістало

Тебе в житті ламало

Вмій цінувати кожен поцілунок

Дитячий замріяний малюнок

І навіть дешевий, проте щирий подарунок

Подану руку, і ще одну хвилину серця свого стуку

Прожитий день, погляд закоханих сірих очей

Те що знаходишся серед звичайних людей

А не звірів у білих халатах

Приречених на смерть з тобою в одній палаті

Тобі не зрозуміти

Та повір мені, тобі не пояснити

Коли ти на межі

Забуваєш про ті межі що за границями цієї вежі

Дама в білому…

Яка завжди за тобою поглядом стежить..

*

Наврядчи я когось цим зачипив за живе

Та доки ти живеш, не падай!не захоплюйся цією грою

І Message тобі один

Будь собою!

Це не мій світ,

Прошу вас, відпустіть…

Мені нема що з вами тут робити

Скільки можна мене,

Цим мінусом травити?

Вбивати..

Що це? Де це?

тобі краще вже не знати…

Знайоме лице

Коли це небо стало світлішим?

Море синім, а горе чорним?

Звідки тріщени в землі із зовні

Колись мова була багата і жодного мата

Брат поважав брата, шанували стару мати

Жили в одній хаті щасливо і багато

А де вони лукаві, які дозволили собі усе це руйнувати?

Розібрати все в одну купу, дешево купляти

А потім за безцінь один в одного розкрадати

Брате, я не буду плакати і марити про життя багате

Але обіцяю що на могилі наших катів

Ми ще будем танцювати

І побачим чого варті вони у цьому світі

на нашій війні, яку створили ж вони

Без вини та їхніх грошей

Лише шкода тих людей, які вірять в їхні казки

Не помічають їхніх масок..

Жадаючи як я якоїсь ласки

Зупиніться на хвилину!(кричу комусь у спину)

Я хочу зійти з вашого корабля,

В мене інший напрям

На волю туда прям

Може вже досить болю?

Один у полі але не на вашій планеті

Зовсім не те повітря що підходить мені

Не підходжу вам

Не того класу, не тої масті

Поет третього класу без права впасти

Моя свічка давно вже згасла

Портрет давно вже там на глубині забутий

На тому дні загублений

Вже всеодно, краще піти на дно

Заодно воно поглине моїх коханих

Всіх тих до кого я так лину

І будь ласка, заберіть це світло

Я хочу залишатись непомітним

Не дивіться так на мене

Я не падав з неба,

І не знаю як тут по вашим законам жити треба

Але якщо так сталося і я залишаюся

Доведеться звикнути

Я спробую вдихнути

Перший подих і……..він всіма забутий…

Я не правильний, ні…

Не слухай мене, в жодному разі…

Мої тексти не мають нічого гарного

(Як квіти, у розбитій вазі)

Май на увазі

У житті як, на вазі

Все треба тримати в рівновазі

Бути блище друзів, кохана біля тебе

Більше нічого не треба

Сиджу в тиші, мої вірші

У творчій комі, листок на столі

Ручка у руці, з римою в душі, лишаюся в тіні

Ти мусиш, йди далі…

А я вже втомився

В самий низ зкотився

Так хотілося.. усе що не здійснилося

І так завжди, все життя…

Не знаю яке майбутнє, що буде далі

Які деталі, ніхто вже не підскаже мені

Куди далі йти, як правильно зробити

Й яку дорогу вибрати

А ти.. вже не дитина, роби все сам

Ти мені казав

"обери що для тебе насправді є найважливіше

Кохання чи довіра

Реальність чи надія"

У відповідь на це

Можу сказати в лице

Без усього цього,

Що дано нам Богом

Життя в тебе не буде повним ходом

Головне знайти свою дорогу

Не впустити змогу

Цей єдиний шанс

Я вас ненавиджу!

І це ще мягко сказано

Коли заберають те, що до серця прив"язно

При чому нервів моїх

На вас усіх і ваш сміх

Вже невистачає

Кожен раз в страшних снах

Я усіх вас з ненавистю граю

Це схоже на те, коли в тебе забрати все

Схоже на натягнуту струну, та ну…

Я ось-ось її порву

І хочу свою війну я проїбу

Тебе з собою заберу!

Тоді на вас прольється, уся моя агресія

Вже не в словах а в ділі

Порізи на тілі які сховані невміло

Ще одне холодне тіло

Несуть з дому на могилу

Що сука, зробив своє діло?!

МС 32 тіла, жити хотіли..

Торкнуло толком Бро?

Так от, помщуся за кожного!

Мені втрачати нічого!

Минув той час коли я був ввічливим

Ви вбили в мені віру у щось сильне

До алкоголю скажеш схильний

Та мине ще пару років

І по хуй!

Зробивши пару кроків все зупиниться хоч трохі

А покі..ненавиджу вас дебіли, які читають невміло

Вбив би…та ви й того не варті…

А поки я на варті, шановне бидло

Скажу відкрито в рило

На вашу критику мені тупо пої_ати

Це я і брудні мати

Мене назад вже не змінити

І нічого не по-Вернути

Всіх хто проти мене я буду валити

Мою дівчинку під іменем НАДІЯ в під"їзді пустили по колу

Без приколу хтось знеї знущався

А потім ще спитаєте,

Чого ж я ображався?

Вона моя мрія

І це мене зігріє

У важку хвилину не дасть впасти

Руки так просто скласти, пропасти

так просто й нікому невідомо

Чи може то кома

А шо вам?

Нарешті знайшов ту

Ту що не має за мету

Замість погратися й викинути

з всею рештою на сміття купу

Ну вам то що?

В кожного є й своє є

А в когось нема ще…

Коли стало важче

Вселяєш надію на краще…

Не така як вони

Не любиш війни..

Не така як вони

Не скидаєш вини..

Не така як вони

Не така як всі!

А я люблю її

Й вона моя королева

Цих слів й принаймі

Писати не треба

Частинка любові

Яка так необхідна на волі

Де так багато свідомого болю

Кожен вечір Бога молю

Щоб простив, сваркі наші

Я ж знаю, все ще буде краще

Тобі обіцяю, так і зроблю

В казці немов би

Зелена трава, блакитне небо

Й більше нема потреби

"А що тобі ще треба?"

У важкі моменти писати куплети

Знати лиш де ти

Підкидаючи монету

Та бути поряд з тобою

Пробач рідненька

За образи чи маленькі

Я занадто захопився

Тобою, та нашою казковою грою…

Знаєш…я роблю це все сам

Без мінуса, але з душею

Все що маю виливаю в тексти

Намагаюся до вас донести

Усі думки, які викладаю в рими

З поміж холодної і вже не білої зими

Шукаю я плюси..на неси!

Тільки б все це якось пережити…

Так хочеться кудись нарешті утікти

Ось вони, в руках квитки

І мамо прости..!

За всі нездійсненні надії

Що не збулися ще мрії

Хто ж знав?що у цьому водевілі

Так важко буде виживати

Брате…нікому не можна довіряти

А потім знову повторяти

Мені так набридло вже те

Питання про СП

Подряпане лице

Як у відповіть за це

Також те, як обезцінюють мене…

Та і Бог з вами

А я роблю це вже роками

Суттєва різниця є між вами і нами

Яку візуально не помітити

Так само як і плитами…

Що з"їжджають з дахів домів

З ними декілька уламків слів…

А чого ти ще від мене хотів!?

*

Коли набридло вже це бидло

Таке вже просто остогидло

Коли ти зобов"язаний жити

З поміж цих райьонних тварин

Які не варті моїх слів

Спливе чимало років

Щоб вам це зрозуміти

Те що вам мене ніколи не приручити

А просто мене вислухати, зрозуміти..

Я ж вам зміг з поміж вашої брудної критики

Свою душу так і відкрити

І повірте, досить не легко було це зробити…

*

Тебе так впирає від російського Gangsta

А впевнений нічого не чув з UndergroundУ

І таких як ви чимало даунів…

Дай мені хвилину біту

Щоб я зміг усі карти відкрити..

Хоча біс з вами! на всіх нервів всерівно не стане!

Я ж знаю, коли твій а.k.a.(не буду називати хто)

Але піде на дно

Ти перестаниш косить

Та мені ж всеодно!

Тут МС з низів

Те до чого ти дійти не зумів

Ти й навіть не хотів!

І щоб не сталось, я завжди тримаю планку!

Коли пишу то пишу його до ранку

По життю у дамках!

Мені досить респекту пацанів на форумах

Щоб дати фору вам

Розбити ваші клани в хлам!

Непререймаюся по дрібних ранках

Тримаю планку-Ламаю рамки

Це все заради чого?Коли на руках кайдани

А всередені рани

Що з вами!?такі усі з пАнтами..

Як в дома то боєтеся навіть мами

Я не нав"язую своєї теми

Вам же добре залишатися таки продажними фейками

Та й *** з вами, не доходить словами-текстами

Тримаюся від вас на відстані

Не боюсь та знаю, буде тісно нам

*І запам"ятай, я вас не суджу

Просто свою думку відверто кажу…

Привіт, це знову я

Твоя агресія

Як та сесія

Мене ніхто не цінує, ніхто не цілує

А я вже звик, що чую крик…

Ти кажеш, "Ты говно!" та іди нах…

Брудні мати не будуть мову підіймати

Зали буде флоу з бітом качати

А мама знову буде плакати,

Ну а я писати…

Далі ставки підіймати

Ломані рими без цитати та гриму з матом ламати

Брате, моє має мати…

Свою думку має мати!

І я маю на це

Та плювати на все

Знаю, нічого не зміниться

Ти будеш зраджувати

Мої вірші не будуть читати

А люди літати…

Бо настала нова епоха і тобі на мене по хуй

Мене на хуй із хати

Шукати дах

Та хулі, піду до бабулі нах..

Я ж гамно

Так-так, саме воно

Саме те в яке ти вступив вчора зранку Красовком

Коли йшов по світанку з тусовкі

Я не буду казати хто ти Бро

Все і так прекрасно й ясно

Універ машина гроші - все класно

І покі ти собі там тихесенько дрочиш

Я живу як можу, ти собі як хочеш!

Оу..до речі, ще я знаю що мене ніхто не читає

(тому скажу усе що знаю)

ясно..Та хуй там! я ж покі не співаю..

Скажу усе що хочу

І так, доки ти стерав мене з свого красовка

Я спер в Потапа мінусовку

Але зараз не про це

Бо що хотілось ще сказати

(це що не все вирішують тут мати..)

Але по хуй, всеодно ніхто це не буде читати

Ти тільки будь обачний та уважний

Бо як вступиш в мене буде шманіти

А як на полі у селі далеко не квітами…

*

Баунс!

Як то кажуть "не чипай лайно й не буде…. воно"

А я вас запитую хто!?

Хто так сказав про лайно?

Скажи, тебе чипало воно?

Та знаю я, чипало чи не кожного

Але ж не я його там наробив

І не винен я що ти туди ступив

Ти бля дивися куди йдеш

Бо як засохну нах то хуй ти віддереш!

От так і в школу зранку спіша прийдеш

Тоді побачиш

Хто з нас буде сміятись..

Затертий стьоб, всерівно історія

І от погасли ліхтарі

Стало зовсім темно навкруги

І лиш розмиті тіні на землі

Відбиваються від мокрого асфальту…

Де краплі роблять Сальто

В колонках приглушений флоу

Депрес мене кусає знову

І знову… ніби весь впадаю вкому

Я сам вночі іду із запису до дому

Краплі падають до долу

Різко з низу пронизуючи землю холодну

А ми віримо в невірну моду

Дивитися що ранку погоду

Та в будь-яку негоду

Я так просто не впаду

Бо маю мову

Якою я скажу, що завтра буде знову

*Знову змова різко входить в розмову*

Коли я зроблю каву і вил"ю знову

Перегорну сторінку нову

Комусь причиню болю,

Хтось лишиться незадоволеним

І буде знову вітер рвати рани холодним дощем

Листя зносить, це осінь!

Слова зриває, у вирій відлітає

Де нічого ще не знає…

Хвороба людей косить

Позитив виносить,

Не відпускає, за межі, без теплої одежі

Безмежні можливості тепла

А я кричу - Де вона, а, де ж вона!?

Вона…!Весна…!красива-не сумна,

Не така як ти холодна

Сумний настрій поглина,

Як та зима, з Новим Роком

Купою дорогих мені людей

Під боком*

Білий сніг всю кров в себе вбере,

І все обійдеться лиш шоком*

Розбитим серцем, тільки б не змерзнути…

Від цієї самоти, коли все не так як завжди

А так як знову

Нічого нового…

Це повториться все знову і знову….

Хтось перейде дорогу

А хтось і не дійде…