Це не мій світ,
Прошу вас, відпустіть…
Мені нема що з вами тут робити
Скільки можна мене,
Цим мінусом травити?
Вбивати..
Що це? Де це?
тобі краще вже не знати…
Знайоме лице
Коли це небо стало світлішим?
Море синім, а горе чорним?
Звідки тріщени в землі із зовні
Колись мова була багата і жодного мата
Брат поважав брата, шанували стару мати
Жили в одній хаті щасливо і багато
А де вони лукаві, які дозволили собі усе це руйнувати?
Розібрати все в одну купу, дешево купляти
А потім за безцінь один в одного розкрадати
Брате, я не буду плакати і марити про життя багате
Але обіцяю що на могилі наших катів
Ми ще будем танцювати
І побачим чого варті вони у цьому світі
на нашій війні, яку створили ж вони
Без вини та їхніх грошей
Лише шкода тих людей, які вірять в їхні казки
Не помічають їхніх масок..
Жадаючи як я якоїсь ласки
Зупиніться на хвилину!(кричу комусь у спину)
Я хочу зійти з вашого корабля,
В мене інший напрям
На волю туда прям
Може вже досить болю?
Один у полі але не на вашій планеті
Зовсім не те повітря що підходить мені
Не підходжу вам
Не того класу, не тої масті
Поет третього класу без права впасти
Моя свічка давно вже згасла
Портрет давно вже там на глубині забутий
На тому дні загублений
Вже всеодно, краще піти на дно
Заодно воно поглине моїх коханих
Всіх тих до кого я так лину
І будь ласка, заберіть це світло
Я хочу залишатись непомітним
Не дивіться так на мене
Я не падав з неба,
І не знаю як тут по вашим законам жити треба
Але якщо так сталося і я залишаюся
Доведеться звикнути
Я спробую вдихнути
Перший подих і……..він всіма забутий…