Я не правильний, ні…
Не слухай мене, в жодному разі…
Мої тексти не мають нічого гарного
(Як квіти, у розбитій вазі)
Май на увазі
У житті як, на вазі
Все треба тримати в рівновазі
Бути блище друзів, кохана біля тебе
Більше нічого не треба
Сиджу в тиші, мої вірші
У творчій комі, листок на столі
Ручка у руці, з римою в душі, лишаюся в тіні
Ти мусиш, йди далі…
А я вже втомився
В самий низ зкотився
Так хотілося.. усе що не здійснилося
І так завжди, все життя…
Не знаю яке майбутнє, що буде далі
Які деталі, ніхто вже не підскаже мені
Куди далі йти, як правильно зробити
Й яку дорогу вибрати
А ти.. вже не дитина, роби все сам
Ти мені казав
"обери що для тебе насправді є найважливіше
Кохання чи довіра
Реальність чи надія"
У відповідь на це
Можу сказати в лице
Без усього цього,
Що дано нам Богом
Життя в тебе не буде повним ходом
Головне знайти свою дорогу
Не впустити змогу
Цей єдиний шанс