Відсидівший талант вирвався за межі свідомості
Душа легка, більше не підвласна закону невагомості
Все по-совісті,
Підіймається і водить Всевишнього батька в помислах
Дар на крилах, а не в тілах, вичерпує з себе повністю
Вчинки по-совісті, не стануть прах, коли дійде кінець до повісті
Ти знаєш, одна любов здатна топити брили льоду
Прийми це як дар, виносити насолоду
Над головами тих, хто не з тих
Що відчайдушно серед криг застиг
Аби простір встиг, то все донести у душі простих
І що сталось, чому я затих…
Десятий поставив мені за умовами рамки
Високі ставкі та безликі вчинки
Вірвалися в сусідню реальність, розкинувши всі уламки
Лірика на батл зламала бажання
Рядки на паузі, для мене ставили випробування
Питання зачипало тему їхнього існування
Народження ночі та чергування днів
Сеанси віршованих снів у замкнутих секретах слів
В чому куплетів причина?
Яким чином не дає спочину духовна частина?
Частина, вселена в людину, чи талант від Бога?
Шанс не лишитися простим, а дійти до сенсу слова
Чи стане даром, не впасти босу в ноги
А дасть змогу, оббивати вищі пороги.