Ти маєш знати:
Дуже скоро я відчую що належу тобі і буду тому зовсім не радий
Шукатиму поради, як безпорадний, сонця з під граду
Я викраду тебе з листя листопаду…
Нами ж вигаданого саду…
І нізащо не признаю зраду
Така досада
І ти настільки таємнича й чиста
Я зізнаюся в цьому урочисто
Ти знаєш, яка душа зараз легкозаймиста
Тема болюча, я відрахую намистом
Ми пройдем з тобою, ще не одне місто
Якщо піти по змісту:
Моя любов не дає мені спати
Я той єдиний хворий твоєї палати
Давай я буду твоїм квадратом, Малевича
Ти замалюєш мене
Всього ж мрія відмираюча
Я буду вбирати твої фарби
Ніби життя повністю втратило барви
І мене тягне до тебе, як лихоманка хворого до скарбу
Топлячи журбу
Я програю лише тобі цей бій
Аби знову не відчувати біль
Він більше не мій, і як хочеш, так і розумій
Я той самий злодій чужих мелодій
Та годі, це лише в моїх куплетах
Насправді любов давно вже не живе в букетах.
Десь в туалетах, в атмосверах мінету за добру монету
І ніби ніхто окрім нас, вже не врятує планету
Нехай ти прийшла до мене з нету
Я зовсім не твого менталітету
Простіше спробувати сигарету
Ніж малювати портрети
Тим не менш ти знаєш майже всі мої секрети
І навіть то як я бачу в снах, твої силуети
Я відчуваю і там, як згораю в твоїх очах
Без меча, рахую краплини в дощах
Поки душа затаїлася в кущах
Ховаючи обличчя цих почуттів
Вітер принесе лише кілька пелюстків, для тебе
Але чи тобі вони треба?