Усі дні вже вижаті, на максимум
Слова солодкі вжиті, втратили стимул
На осаді приторний шум, мул
Мій струм,
Більше не пробиває твоє серце
Весна просить любов (-Любов, а де це?!)
Цей травень порішає, знаю
Нам не стане більше болю
Ти знайдеш свого героя
А шо я..?
Кожен в собі тримає волю
Я на тебе все не звалюЮ, це не дежавю
Все без приколів,
Короткі розмови кусаються до крові
Не подружилися дві долі
І чисто пох_й, чиї далі грітиму долоні
Усі почуття вилиті на цьому полотні
На тлі, вже не в полоні
Всьо добре, да…
Мала, і ти така мінлива,
Як божевільного мрія
З квітня остання неділя
—Ностальгія,
А шо подієш?
І в принципі, то й сонце ще не гріє
Давай пускай лаштунки, це наша остання дія