Marsi Mar 4U

Домашнього гатунку

Лови, осінню думку

І вже, фактично пусто в мому шлунку

Я знаю, що маю вийти за лаштунки

Сальвадор Далі

Ніколи не творив картини невдалі

Так і ми ідем,

Хапаючи життя моралі

Просто, йдемо далі

Збираючи до купи всі деталі

Рухаючи це все в фіналі

Життя як на роялі

Бувають темні, бувають дні більш вдалі

Але ми писали-працювали й надалі

Показати повністю..

Кусали ті місяці невдалі

З ними ідеї які крали

Хоча ми не зважали

Писали, свого не віддали

А літа не стало

Ти разом з сонцем, якого, так мало

Так мало бути,

Старе треба забути

Будувати нове

Тільки б качало, тебе і мене

А решта мине…

Час сплине…

Година за годиною

Стрілки рухались млинами

Все стине

Разом за хмарами

За вітром марили

Лишались шрамами

У серці ранами

Тих кого ранили

Зимніми ранками

Битими битами

Й різані рамками

Мірялись зАмками

Розбивались в замкІ

Що вартували на серці

Гадаючі, що так відкриєш дверці

Хоча, це фактично неважливо

Можливо, осінь мінлива

Трохі сонця, за тим холодна злива

І ці всі зриви,

Лиш прояви її любові

В телевізорі,

І сльози зорі різали

Часом пам"ять зрізали

В усіх по різному

Лишали тільки мізер

""(Мій мізер). .

На ранок чай і повідомлення

<Ти як там? Не скучай>

Не впадай у відчай

Відчалюй далі

На теплі береги

Де стане нам наснаги

На нові куплети

Підземної саги

А направді..

Я продовжую скучати

За своїм Львовом

Місто, що є домом

Списане 10-тим томом

Запаковані альбоми

Снейкі, Брукі, Боун"и

І всі ті лиця

Що досі мутять Сторі

На Західній столиці..

Ти мене не бачиш

І не помічаєш

Але я тут надовго, плани намічаю,

І знай, я не відчалю

Давай без відчаю

Я голодний, придумай чаю

Намутим ще два куби позитиву

Впусти під гриву

І скорше в клуб,

Бо вже на грані зриву

Так як мій Львів любить лише зливу

А я знаю, ти любиш тільки свою сраку

Так любиш, що спала би раком.

Показати повністю..

Vk. com, відвідуєш сходу,

Як прийшла додом

Хоча ти мене і не цікавиш

Придумай краще кави (Ж)

Знай, я ваЖний, я маю справи

Тому помовч, я знаю хто не правий

Дививсь рекламу по ТБ -

Згадав про тебе

Глянув фото - кіт зригнув

Прибрати треба

І всюди одне й теж бидло

Одне не модне

Інше просто набридло

А признати стидно

Тепер вже я тебе не чую

Мала, тебе не видно

Усі ми маємо друзів, І так до того часу, доки друзі,

Не починають "мати" нас (09.)

І це "мати", не опишуть жодні мати

Та все ж, я спробую сказати.

Отож, давай поглянемо чого вартий ти

Якщо забрати, усі твої панти

Твої тексти, це твої грати

І далі за них ти не будеш грати

А звідти де ти зараз, ще треба вигрібати

Ти помилився вже не вперше

Показати повністю..

І не вдруге,

А це значить, тебе вже не можна назвати другом

Я зменшу оберти, і скину цю напругу

Краще, слухай 10-того частину другу

Твої рими

Лишились з тими

Що не втікли далеко

Від фейку й гриму

А свої панти, давай якось стримуй

Ти не пацан, а тряпка

І на епітетах тут ставлю крапку

А я почну спочатку

Зірву усі печаткі

А ти лишишся там де і є

Ти проїбеш так усе життя своє

Мені то похер, Тільки час тліє

Прийдуть часи, де тебе ніхто вже не зрозуміє

А мрія на майбутнє, від отрофації і не зігріє

А в принципі,

Тобі не зрозуміти мої принципи

Не пацани, іди звідси..

Зимовий листопад

Фінальний напад

І я у його лапах

Чекай, знайомий запах

Я не зламався,

Я не на задніх лапах!

В затертих лахах

Лахаю із пульсом в рукавах

Це значить я існую

Значить це не в снах

І поки музика, качає кров у серце

Я обіцяв, що не забуду все це

Твоє лице

Наче змальване митцем

Що творить з чистим серцем

Канони мого мікрофону

Ловили звуки дзвони

Що падав, десь поза фоном балкону

І білим балахоном,

Маячив серед світла фар

Кутаючись за шарфом,

Творився новий шар.

Грай у своє кіно,

Де Жан Рено

Ля мінор і Доміно

Що домінує в кінозалах

Як фотоспалах вдома на екранах

Мені і з нею непогано

І померати рано

Вітер залікує рани

І може марно

Піском змалює цю картину

І вже яку годину…

Збираюсь написати аби щось

Часом розумію,

Що багато мрій ще не збулось

Показати повністю..

Хочеш Кричати?

А чи почує хтось?

Можливо, і мені здалось

Ну це відносно просто

Ти твори своє кіно,

І заливай у серце возком

Дивись як хтось,

Вбивається за тобою в доску

Ти це любиш, в твому стилі, плоско

Але поряд тебе буду не я!

Ти не почуєш моє ім"я!

Це просто ілюзія твоя

Фантазія твого життя

І не треба вигадувати

Бо нічого не було

Гуло твоє кіно

І то давно

Фільм де ти, в одноіменній ролі

Двоє героїв та не зійшлися їхні долі

Вона одна, ванна й літри крові

Не витримала болю

Мені всерівно, хто тобі потрібний

Я не став твоїм, і навіть подібним

Кому там бОльно

А хто давОльний..

Гарне кіно завжди закінчується Happy-end"ом

А твої стрічки, залиті бренді

Купилено на секонд-хенді..

єє… втикни мій бейджик нах

От і я, твій страх

Зростав у зошитах, психічних клініках

Що приходив до тебе вночі

І змушував просЦи*ать два матраЦи в снах

Їб*шив твоїх Теддіків ножем на прах

Мішав їхню кров на склі у двох тонах

Краплі досі лишились на штанах

А шийкі Гаммі ще в руках

За вікном дощ

А в мене мультикі,

Три черепахі і їхній криса-вождь

І не смій переключати, сука

Показати повністю..

Бо Чіп і Дейл вночі виї*уть тебе у вуха!

Це всього за пакетик синтетика

Вони вийдуть із мультика

І методом жорсткого тика

Почнеться далеко не естетика

Я твій страх

Клаустрофобія в трусах

І білих кросах

Мене не дістанеш, зважай на зріст

Прикуси хвіст

Я просто жах, і не несу зміст

Як сотні шлюх у фурі, з провінційних міст

От і кінчаєтсья мій лист

Пояснювати тобі ще щось

Я не здібний

І взагалі, пішов ти..

А в мене справи

Я потрібний!)

Певно зими кумири,

Ловили що курили

Затравлені тим димом

Вже стоять на сходах

"Ми прийшли із Миром"

Прийшли із гір, засніжених

Та ніжно…

Не спіши хапати ніж,

Вживати запобіжних.

Біти від зарубіжних,

Слова від проміжних

Порожній подих,

За тим солодкий вдих

Ціною в поцілунок,

Показати повністю..

Навічно молодих

Все що лишилося від них

Зими кумири,

Або ж просто невидимки.

Привиди, із панельних будинків

На яких не стане,

Навіть кличних відмінків.

Спускалися до низу

Шукали музу,

В рваних шузах по шлюзах

Слідкуючи з карнизу

Шари котивши в лузу

Від плінтусу до стелі

На склі ховаючись від світла,

Що на кінці тунелю

Лиш блискали від страз

На раз, щоб залишитись з нею…

Зими кумири,

А.k.a. Кумири усіх зим

Не змусить бути злим

Суцільна темрява,

Й торшери поряд з тим

На місці не сидим

Хапаючи помірно дим

Аби вберегти цноту моди

І нотами, Один черз Один

Забитись вам в I-Pod"и

Й лишатися простим…

Десь, кінець парного року

Це початок, мої перші не стабільні кроки

Перші касети Вови,

За тим підняті стАвки Ізоумена

І лиш перші рядкі від мене

А нині..

Мільйони рим

Що нанизувалися на сигаретний дим

Та і Бог з тим!

Життя змушує бути простим

Міксувати синці та грим

На лиці з тим,

Лишатися все ж тим простим.

Показати повністю..

Просто тим,

Хто не вбивається сумним

Є ж позитив, лишайся поряд з ним

Але прости,

Я не здаюся і не спалюю мости

Тільки на волю мене відпусти…

От і 2010,

Більше немає мрії

Їх замінили цілі

І сили в одне ціле

Може тоді побачимо, чого

Роки були варті ці

Де моя луза у поетиці

Чого коштую в музиці

І якщо Хіп-Хоп для мене не культура

Я клянусь, що випалю всі батли тури

І хтось зіб"є мою фігуру

Але нехай це вже розсудить гуру

Зрештою, я не синок заможного банкіра

І не янгол, не пергамент а шкіра

Вливаюся у музику без міри

Але така вона, загублена роками ліра…

*Цінуй, якщо хочеш

Критикуй, як бачиш

Розумій, якщо можеш

Відчуй, якщо не боїшся.

А Марс хоче сказати,

Нам Разом не бути

Це характер, і вже набутий!

Пам"ятаєш як затягували джгути?

А я пам"ятаю, і цього не забути!

Кричи і далі, якій я єбанутий

Ну ти й…Чарівна, звісно, гарна.

Зовнішність, та все це марно

Над Лондоном помірно хмарно

Це як і нам, не бути в пАрних..

Шість рядків правди

Під скривджені морди

Фатально скривдив твої акорди.

Мотивом гордо

У рваних торбах

І White cat, це ще не модно!

Куди тут я, як навколо самі принцесси

І ці інсцеси лиш крок до стресу

У серці списи

Любов у вакумі, під тиском

Стріли Амура відбивалися із блиском!

В форматі слів, із твого писка

Збирала і натягувала, прозора низка

Показати повністю..

Довіра впала низько!

Під паркетом вірності стало слизько

А про мою повагу,

Не було слів і близько!

Рядків правди - шість

Та повір, на них я нанизаю свою злість!

Горді акорди і рвана повість

А цнотливою лишилась лише совість

І не знайдеш в мені ні краплі жалю

Без жалю вжалю, так бажаю!

Хронічне дежавю у текстах

Що можна водним переплести

Не треба пестити!

Під небом, я лишуся нічим

Розвіюся як дим, поміж буденних рим

Залишуся, Сонцем Нічним.

Признаю… Твої очі блакитні

Мені дійсно потрібні

В глубині на дні в душі

Я признаю свою вину,

Щоранку як виходжу з сну

І я бачу… Ту саму картину

Її очі, в яких я гину

Признаю… Що я тобі не треба

Обіцяю, це останні краплі через тебе

І повір, лекше не стало

Просто тебе стало мало

І нащо я тобі такий " не страстний" ©

Дивись яка ти класна

Скільки хахалів, і все прекрасно!

Давай я буду просто знайомим

Відносно ставлю кому

І йду до дому

кОму!?

Признаю.. вже знаю

Любов тепер не безкоштовна

Це все умовно

Вірити лишилося хіба духовно

І то даремно…

Та що твої блакитні очі знають про мене!?

Мою біль любов та кров, це все ж мине!

А час не зупинився, він плине

Так само як і почуття, серця покинуть

А я старався бути до тебе максимально близьким

Водночас чимось новим

Та разом з тим, непомітним

Як у вакуумі дим

Стільки рим

Та і чорт з ним!

Зі всіма нами!

Смертним без крил

Ніколи не літати над небесами!

Не переживай

Я спалю усі тобі тексти

Ніхто не буде знати, хто така ти

Не буду більше цього на душі нести

Кричатиму про себе фести

Ховаючись під маскою Гротеска

Нехай це лишиться просто тестом

Нехай піде це все за Next"ом.

Признаю.. Признаюсь

Твоє тепло таке приємно

Хоч не для мене, і є напевно

Вижму наповну!..

І знов переживу цей день,

Серед брудних думок, й нудних пісень

І ці блакитні очі, в муках

Не прояв вроди, а маска суки!

Признаю, що дуже поганий

Вбити мало, треба бити ногами

Але нехай лиш ехо лишиться між нами

Я зітру це все, цими ж рядками

Якщо нема взаєморозуміння й граму

Признаю, в тебе все красиво

І я щасливий, хоча у душі злива

Це все для тебе,

І більше слів не треба.

Марси Мар:

Та що тобі від мене потрібно!?

Бути твоїм принцом, я не здібний!

Гроші, Квіти, Букети

З неба комети

Немаєш іншої мети?

Мені потрібна, але не ти!

Я не буду з тобою

Навіть якщо це все

Буде названо грою

Ми не казкові герої,

А я ціную волю

Віддаю усе, без бою

Тільки по менше болю

А в мене все по старому…

Холодна кава вдома

Астрал крізь скло балкону

Рими в зошиті мому

Біти й реліз на промо

От бачиш, ти тут не в тему

Тебе ми, не беремо

І що ти з мене візьмеш!?

Я такий простий,

А ти гламурна, Треш

Думаєш мрію як ти підійдеш?

Хіба погратися, а потім номер стреш

Гроші залиш собі

Я їх з тобою, бачив у труні

Давай, скажи мені

Прямо у очі, а чого ти?!

Чого ти хочеш!?

Два тижні поспіль

Не застеляю м"яту постіль

Я просто тіло, яке каламутить простір

Показати повністю..

Простірати відносини

Відносно з осені

О ні… І до зими вогні

Вогні вогнем у очі

Вогні, як мотив ночі

Вони покажуть,

хто чого хоче.

Два тижні поспіль

Той самий рваний постер

Її постать

Той самий сон

І вітер, з розбитих вікон

Усе поставлено на кон

Але не бійся, спи,

Розбудить телефон.

Я сам би хотів знати

Чому так стряслося

Що саме блакитні очі,

І світле волосся

Так давно велося

Не знаю… може параноя,

Або здалося.

Ти можеш закохатися в мою зовнішність

Але мине…

Мене, Ніколи не полюбиш таким,

Яким я є.

В мене немає ані КаЄна, ні Ує"

Пісні, божевілля й швидкість

Це все що в мене є.

В житті усе із Секонд-Хенду

Дружба, Любов, фільми з Happi-end"ом

І навіть твої френди

Сумарно демонтували з стенду

А ти біжи, на пошуки нового бренду.

І так два тижні

Змінюється одяг й нижнє

Все менш подвижний

Висвітлення зірок та ранок

Три ковтки кави

І в маршрутку,

Мусиш владнати справи

Падати немає права

Це осінь,

І вона нам так сказала.

* Так два тижні, дві неділі

Забуваю все що вмію

Система вже не діє

Чекаю білу смугу, може навіє

Листя вже мліє

Може зима, зігріє?

Тоді, коли кохали..

Вони не думали для чого це робили

Лише тепер їм стало рахувати сили

Все здавалося на стільки милим

І ті всі опери в відтінках мильних

Любов скінчилася для них

Тепер він рветься більш до сильних

Вулично вільних, характером стабільних

Але ж біль не стих

А вона, вона не з тих

Що буде Тих"о сидіти та терпіти

Вона… Сама приречена на сльози край вікна

Одна, хоча ніби нема винних

В тому що брак слів мирних

Ніби два рокі разом

Здавалося заїжджено всі фрази

Але ці непорозуміння та обрАзи

Сльози, скомкані шматкі моєї нічної прози

На заставці її образИ

Ведем себе як діти

Цей факт нікуди не подіти

Вічно дорікати й це ділити

Наче ідіоти, та шо ти..!?

Потім сльози лити

У вітрини стосунків, кидати плити

А смс це не листи, і їх нам не спалити

Я не проти

Втікти у сни

Від світу моральної цноти

Де лише я і ти, а за нами ноти…

Озирнись…

Це твоє життя…

Воно одне…

Один промах…

І спатимеш у парадних Хоромах!

Десь на нарах

Наче в хмарах

Відчуй страх!

Міксуй біль та сльози

В тотожних тонах!

Любов? Та нах..!

Вирви з стіни постер

Що стер мрію у снах

Показати повністю..

Бездара

Так просто без дару

Але краще тобі не знати

Силу того удару

Цей трек не змусить плакати твою шмару

Це ж Андер, даром

Вже завтра мінятимеш мій диск на пусту тару

Покі куритиму, пускатиму чергову хмару

Друга акапелла покриває мінус

І мене ти вже хер зупиниш!

Спробуй на привкус

Моя мадам…

Я вже не вірю вашим словам

Я не вірю всім вам!

Мрія розбилася об бампер в хлам

Твого не візьму, але і свого не віддам!