Признаю… Твої очі блакитні
Мені дійсно потрібні
В глубині на дні в душі
Я признаю свою вину,
Щоранку як виходжу з сну
І я бачу… Ту саму картину
Її очі, в яких я гину
Признаю… Що я тобі не треба
Обіцяю, це останні краплі через тебе
І повір, лекше не стало
Просто тебе стало мало
І нащо я тобі такий " не страстний" ©
Дивись яка ти класна
Скільки хахалів, і все прекрасно!
Давай я буду просто знайомим
Відносно ставлю кому
І йду до дому
кОму!?
Признаю.. вже знаю
Любов тепер не безкоштовна
Це все умовно
Вірити лишилося хіба духовно
І то даремно…
Та що твої блакитні очі знають про мене!?
Мою біль любов та кров, це все ж мине!
А час не зупинився, він плине
Так само як і почуття, серця покинуть
А я старався бути до тебе максимально близьким
Водночас чимось новим
Та разом з тим, непомітним
Як у вакуумі дим
Стільки рим
Та і чорт з ним!
Зі всіма нами!
Смертним без крил
Ніколи не літати над небесами!
Не переживай
Я спалю усі тобі тексти
Ніхто не буде знати, хто така ти
Не буду більше цього на душі нести
Кричатиму про себе фести
Ховаючись під маскою Гротеска
Нехай це лишиться просто тестом
Нехай піде це все за Next"ом.
Признаю.. Признаюсь
Твоє тепло таке приємно
Хоч не для мене, і є напевно
Вижму наповну!..
І знов переживу цей день,
Серед брудних думок, й нудних пісень
І ці блакитні очі, в муках
Не прояв вроди, а маска суки!
Признаю, що дуже поганий
Вбити мало, треба бити ногами
Але нехай лиш ехо лишиться між нами
Я зітру це все, цими ж рядками
Якщо нема взаєморозуміння й граму
Признаю, в тебе все красиво
І я щасливий, хоча у душі злива
Це все для тебе,
І більше слів не треба.