Домашнього гатунку
Лови, осінню думку
І вже, фактично пусто в мому шлунку
Я знаю, що маю вийти за лаштунки
Сальвадор Далі
Ніколи не творив картини невдалі
Так і ми ідем,
Хапаючи життя моралі
Просто, йдемо далі
Збираючи до купи всі деталі
Рухаючи це все в фіналі
Життя як на роялі
Бувають темні, бувають дні більш вдалі
Але ми писали-працювали й надалі
Показати повністю..
Кусали ті місяці невдалі
З ними ідеї які крали
Хоча ми не зважали
Писали, свого не віддали
А літа не стало
Ти разом з сонцем, якого, так мало
Так мало бути,
Старе треба забути
Будувати нове
Тільки б качало, тебе і мене
А решта мине…
Час сплине…
Година за годиною
Стрілки рухались млинами
Все стине
Разом за хмарами
За вітром марили
Лишались шрамами
У серці ранами
Тих кого ранили
Зимніми ранками
Битими битами
Й різані рамками
Мірялись зАмками
Розбивались в замкІ
Що вартували на серці
Гадаючі, що так відкриєш дверці
Хоча, це фактично неважливо
Можливо, осінь мінлива
Трохі сонця, за тим холодна злива
І ці всі зриви,
Лиш прояви її любові
В телевізорі,
І сльози зорі різали
Часом пам"ять зрізали
В усіх по різному
Лишали тільки мізер
""(Мій мізер). .
На ранок чай і повідомлення
<Ти як там? Не скучай>
Не впадай у відчай
Відчалюй далі
На теплі береги
Де стане нам наснаги
На нові куплети
Підземної саги
А направді..
Я продовжую скучати
За своїм Львовом
Місто, що є домом
Списане 10-тим томом
Запаковані альбоми
Снейкі, Брукі, Боун"и
І всі ті лиця
Що досі мутять Сторі
На Західній столиці..