123456

Без него твоя душа промокла
оставляя только силуэт
без него на сердце одиноко
рисуя слезы на стекле

Знаєш, коли мені подобається якась пісня, я заслуховую її до дірок. Умикаю знову й знову, переслуховую, танцюю, мрію, засинаю-прокидаюся-роблю-каву-ходжу-їм-відпочиваю, живу під неї. Я думав, із тобою все буде так само. Ти подобаєшся мені. Я живу тобою, дихаю, марю. З ким не буває

І все одно мені так холодно без тебе. У мене мерзнуть пальці, мерзнуть ноги. У меня навіть - ти ж повіриш? - мерзнуть думки. Хіба може бути щось гірше, ніж мерзнути далеко від тебе? Знаєш, рідний, мені так тебе бракує. І коли приїдеш ти, мені не треба бути ні записників, ні картинок. Можеш зривати їх зі стіни, якшо хочеш. Лише відкрий, будь ласка, своїм золотим ключиком те місце в моєму серці, звідки по всьому тілу буде струменіти тепло.

Хочешь есть? Ложись спать. Рано? Иди занимайся! Учись, читай! Боже, ты вообще занимаешься хоть чем-то кроме жрачки и компа? Выйди на улицу, пробегись по парку. Забеги в библиотеку за книгой, которую давно хотела прочитать, но руки были заняты пончиками. Вернись домой, прими душ. Выполни домашние дела, налей стакан сока и садись за книгу. Читай 30-50 страниц не отрываясь, позже втянешься. Устала? Включай фильм. Займись уроками или приготовь ужин родным. Делай все, что угодно, только хватит посвящать всю свою жизнь жратве.