маячня

один мiй знайомий сказав, що усе через те, що нема чого чекати. типу якщо нiчого не чекаєш, нічого й не станеться. страх спустошує життя.

тотальна порожнеча і нікчемність в собі, що відображається в інших. забуте рідне відчуття.

дупа жадає пригод і одночасно лінь її взагалі відірвати за межі квартири маминої кімнати.

таких тупих літніх канікул не було навіть у 2010, а вони цього року останні.

мені дуже самотньо і я почала панічно боятись людських відмов.

да я же ёбарь тупой: 3

Пассивность позиции, черты зависимости, тревожность, неуверенность в себе, мнительность и боязливость, опасения за свое здоровье. Чувство непонятости, недостаток эмоционального тепла со стороны окружающих. Выраженная зависимость от объекта привязанности, потребность в защите и помощи.

Упорство в отстаивании своей позиции, отсутствие склонности к компромиссам, упрямство и несговорчивость.

Во избежание конфликтов проявляется тенденция к сдерживанию непосредственных реакций и ярких эмоциональных всплесков, позволительных лишь в контактах узкого круга.

Болезненно переживается отсутствие возможности реализовать потребность в сохранении собственной индивидуальности и "социальной ниши", создающей ощущение понимания и безопасности. Состояние крайней разочарованности, неудовлетворенности. Потребность в сочувствии и ощущение собственного бессилия.

хочу на потяг

хочу на ровері в гарну місцину

хочу побудувати халабуду

хочу постріляти з водного пістолета

хочу угарєть на гігу

хочу побачити Па

хочу ділитись із кимось навушником

хочу рано лягати спати й прокидатись із сонечком

хочу знову бігати з радістю

хочу вчителя по басу

хочу репетицію

хочу фотографії роздрукувати

хочу знайти справу усього свого життя

хочу нагодувати когось банановими кексами

хочу побороти свої страхи

але я ніфіга не хочу робити. абсолютно

хочу УГАРАТЬ КАТАТЬСЯ ДОМОЙ НЕ ПОЯВЛЯТЬСЯ

і тут я зрозуміла, що просто сама ні з ким себе не уявляю і не бачу нічого далі свого носа.

і далі пройобуватиму життя

у всіх кохання, а у мене дитинство і велосипед

Навіть у мертвих людей трапляються міжусобиці.

блять

блять, ну для чого я усе це людям кажу

для чого я усе це відчуваю, придумую

ну для чого блять

для чого я втрачаю те, чого так хочу

для чого я цього хочу початково

для чого я така дупа ходяча

блять

сім"я у мене занадто хороша, хлопця немає, друзів (якщо вони є) я ціную, тому люблю закатувати істерики сама собі

ніяк не засвою, що це я уг, а в інших свої життя. відчуття зайвості вже мало б бути звичним, але я занадто люблю будувати ілюзії

і правду кажуть, що "дім" асоціюється не з місцем, а з людьми.

немає людей більш далеких по духу, ніж сім"я (с)

зрозуміла деяку нікчемність і правильність моїх життєвих принципів і механізмів, які я сама собі з піною у рота доводжу весь час. кажу і думаю одне, а роблю все навпаки.

давно вважаю, що кожна людина - дзеркало: усе що бісить у комусь, слід шукати у собі. усі, кого ми зустрічаємо в житті, існують не дарма

тепер немає сенсу купувати навушники, бо загубила usb.

виявляється, порвався шлейф у снпч. мама "зрадіє", коли приїде.

усе це матеріальна хуйня, здебільшого як до мене прийшло, так і пішло: usb я замутила в одноклопа, навушники мені задарма віддали, снпч я проклинала одразу, як придбала. але ж як без цього всього важко типовому обивателю-споживачу. тупо бути рабом цивілізації

мои внутренние органы охуевают целый день, сколько я смогла сожрать

я представляю, что гнию

режим овощ