п’ятий кут

ви знаєте, якою б це не було беззмістовною хуєтою, пшепрашем на слові, в оцих рядочках таки істина. я б, звісно, переписала б це все одним реченням, шоб було просто, читабельно, ясно і не викликало б бажання вивергати блювотні маси, але мені впадляк, тому читаємо вєлікого адєсского поєта Ес Соя* (неодмінно із зірочкою):

"кеды, моррисон, нужные слова
сны, девочки, вино, трава

полуночные кухонные откровенности
а потом дни, когда облака еле видны,
но зато, как виден закат

это есть наши вечные ценности
выходит, не так уж мы бедны,
брат"

"брат" добиває

"біль - це типу як коли тебе не вибирають"

шось в тому є

заходжу на кухню, моя морська свинка сидить біля ніжки столу. я різко до неї нахилилась, бо хотіла злапати, а вона зірвалась з місця і погнала ховатись за коробку з пилососом, на повороті її занесло і вона врізалась в стіну. я почала дико реготати, а мама почала кричати: "ти шо, вона ж дуже мнітєльтна! все до серця приймає близько, в неї інфаркт може статись. я в книжці читала"

блін, морська свинка - "мнітєльна"! ну як таке можна було видати?

а щойно мама така знову: "ну дивись, вона не виходить! я її кличу, а вона не виходить! вікаа!"

ну блін!

•60's began from the shot

"каждое чудо можно объяснить задним числом. не потому, что чудо - это не чудо, а потому, что объяснение - это объяснение."

румунські скрипки з "шерлока холмса"

має бути видно зорепад - три ночі включно із сьогоднішньою. небо чисте

ти вирощуєш мене вічнозеленим деревом

"і рокенролл не помре, бо його немає"

self-destruction

пазли складаються знову, якісні зміни ледь-ледь відчуваються - ніби вперше

"гори твоя боль"

нудно і зірки

"знімати водночас одяг і втому"

крізь мене проходять душі тих, хто померли. ну і залишаються, звісно ж, в мені

серцестискання дорівнює щастю, з будь-якого приводу

більше динаміки!

коли лише забирати і не віддавати, всередині утвориться озеро із застояною смердючою водою