ви знаєте, якою б це не було беззмістовною хуєтою, пшепрашем на слові, в оцих рядочках таки істина. я б, звісно, переписала б це все одним реченням, шоб було просто, читабельно, ясно і не викликало б бажання вивергати блювотні маси, але мені впадляк, тому читаємо вєлікого адєсского поєта Ес Соя* (неодмінно із зірочкою):
"кеды, моррисон, нужные слова
сны, девочки, вино, трава
полуночные кухонные откровенности
а потом дни, когда облака еле видны,
но зато, как виден закат
это есть наши вечные ценности
выходит, не так уж мы бедны,
брат"
"брат" добиває