п’ятий кут

i close my eyes only for a moment and the moment's gone

вакуум

"женщина лжет самим фактом своего существования, мужчина лжет при помощи искусства"

несправедливо - падати в небо протягом кількох днів, годин, хвилин

а тоді повертатись на висхідну позицію. і так раз за разом

ніби ніколи-ніколи не долетиш до кінця

альтруїзму б нам трішки більше. в загальному

"кожна істота здатна вилікувати сама себе

і

всесвіт зітканий з моєї голови"

"я засыпаю -
я вижу тебя во сне.
ты танцуешь
под африканские барабаны,
и падаешь, падаешь в северный снег"

моє-моє, моє, моє ______ (вписати потрібне слово, коли воно знайдеться)

нарешті! можливість

окунутись, зануритись, потонути, заховатись, замкнутись, згоріти, злетіти, задихнутись

і ще

безліч

"Никогда не видел, чтоб инерция так долго длилась"

break on through

вийти за рамки і згоріти - це те, чим ти є, для чого ти. тільки не спиняйся!

я лежала на спині, в полі зору - безколірне, сяюче зсередини майже опівнічне небо, обрамлене зліва і згори фасадами будинків. сніг падав просто в очі, я бачила кожну сніжинку, могла розгледіти їх форму, рухи під час польоту і повороти - більшість подовгасті, падали, ніби пір’їни - розкачувались вправо-вліво, перевертались в горизонтальній площині і не долітали до дна, танучи на віях, губах, комірі. тоді я почувалась вкрай спокійно і не чула власного серцебиття, а в голові не було жодної думки - ніби чистий записник.

зміни в сприйнятті - я дивлюсь на кисть правої руки, зануреної в воду, доки нитки на фенічках не припиняють рухатись, і саме тоді вода починає надто голосно, швидко, відчутно капати; в вухах - жодних сторонніх звуків.

торкаючись стіни спиною, відчуваю біль, здається, самим кістковим мозком - ніби шкіра зникла, а м’язи пропускають абсолютно все.

волосся спадає плечима, ніби водоспад в заповільненій зйомці, поява посмішки прослідковується надто детально - рухи мімічних м’язів видимі до останнього.

все навколо то заповільнюється, то пришвидшується. по-моєму, я вже забула відчуття звичної (читай: нормальної) швидкості.

на ніч

"від любові можна було вмерти "
не хочу помирати взимку!