п’ятий кут

"там, где мы перестали танцевать, петь, очаровываться историями или наслаждаться тишиной, – это то, где мы переживаем потерю души.
танец, пение, рассказывание историй и тишина – это четыре универсальных целительных бальзама."

перший крок зроблено: обрала геометричний орнамент, чотири кольори і майже два метри легкого невибіленого льону. наступна примірка через тиждень.

додому поверталась спокійна і смиренна, попри те, щаслива. справи налагоджуються, так. головне тепер взяти себе в руки і зробити математику та польську. також було б добре почитати історію і фізику.

крім того, закохалась я в одну чоловічу сорочку, гетьманську - тканина така ж, як в моєї майбутньої сукні, тільки орнамент йде від плечей і звужується на трикутник до грудей. краса!

музика як доповнення: Андрухович & Karbido – Zelenaja Liszczynońko

я боюся своїх асоціацій, мені здається, шо вони мене задушать скоро за умов такого сприйняття. мені боляче, і це ніби стан, а не відчуття - статичний такий.
а ше мені сумно, і це так само стан, тобто він ніде не дівається зі зміною зовнішніх факторів, і не забувається.

от воно що, вирвалась статика. до речі, це слово ж першопочатково означає рівновагу, а я в нього ніколи цього значення не вкладала. рівновага - це третє поняття, принципово відмінне, окреме.

тепер цей стан поширюється на сни. за останній тиждень я запам’ятала більше своїх снів, аніж за багато років. до того ж, вони надто деталізовані, незакономірні і реалістичні - не в сенсі так могло б трапитись справді, а в сенсі відчуттів, я вже десь про це писала. сюди, між іншим, добре вписується фраза, яку я сьогодні зустріла, недаремно ж: "things never really mean what they seem to mean".

до речі, і ні слова про позбутись.

останній сон був надто безособовим і точкою призначення там виступала Коломия. чого ж Коломия-то зразу?

i love you the best, better than all the rest

відчуття в мене, шо час малювати своє дерево під цей музичний супровід, а кольори будуть такими от, як indian summer

а ви знаєте, в народних піснях, курча мать, стільки правди!

"невиражені почуття ніколи не забуваються"

страшна штука асоціації. особливо зі словом "інтерналії"

амінлав віз’ю
ендатра’, ендатра’

алеменепре ця манера!

йшла по озеру - ну, кригою, то було ще світло, і сніг падав. все біле-біле, кут обзору був мінімальний, то мені згадався кадр з якогось фільму, котрий я точно бачила, і не можу згадати, шо за один - дивно, чого я тоді цю думку не озвучила? і так сумно-сумно відразу стало, або швидше ото, шо Христя вчора казала - "смиренно". найшло воно і на мене нарешті.

знаєте, ніби з головою занурюєшся в суцільне відчуття - а там лише воно, як смола, але прозора і тепла, і повітря не потрібне, забуваєш, як дихати. кожна думка, що в голові, здаєтьс я самовичерпуючою (жахливе слово) - визначення містить лише суть, а суть - лише визначення.

я відчула, що цей стан почався, і статичність його теж відчула особливо гостро. висновок звідси один - моєму тілу потрібен спокій, саме тілу. завтра йду на йогу, глянемо, шо опісля буде.

прибираю в шафі - та там справжня Нарнія! поки що знайшла чотири пари кльових штанів, і всі різного кольору - фіолетові, зелені, кавові і сині в клітинку. де вони раніше ховались? такі великі, зручні і, підозрюю, чоловічі. та я ж щаслива людина!

дивлюсь фото двохрічної давності - всі такі веселі, постійно посміхаються!

зараз якісь сумні часи. або ми старіємо :)

провокація, друзі, провокація!

Арбеніна: "я буду любить тебя так же, как в наше первое лето"

невідомий мені раніше гурт: "if a double-decker bus crashes into us, to die by your side is such a heavenly way to die"

вітчизняний гурт: "бий в її двері, тривож її сни"

Конні Френсіс із 60-х: "i get so lonely i could die". разом з нею Елвіс та Ганси

sonic youth - superstar: "i can hardly wait to be with you again". та там взагалі вся пісня

про Джо Дассена я говорила?

оце все і ще багато-багато різних "душещипательных" композицій зараз займає мій мозок. як там в джефферсон еарплейн - "your mind is full of red"?

все би було добре, якби так не гризло - клята жіноча натура, кляті емоції!

я вірю, вірю, вірю! вірю! вірю!!

волосся твоє - високий очерет, що стелиться за вітром. думки, що їх озвучуєш - як батіг на спині загнаного коня. пахнеш прянощами, ледь-ледь, і тютюном. голос - тихе відлуння гір: то зачаровує, то жахає нестримною силою. з очей твоїх пробирається назовні тихе дзвінкопрозоре сяйво швидкої, чистої води. пальці тонкі, зґрабні; жести невагомі - здається, ніби перебираєш виноградні кісточки. обличчя твоє зблизька здається зовсім інакшим, аніж зі звичної для неквапної розмови відстані. з грудей рветься тепло - хвилями, не променями: вириває самого з себе і збиває мене з ніг.

коли слухаю танго, здається, ніби я виростаю з тебе. думаю, нам варто потанцювати під П’яцоллу.