волосся твоє - високий очерет, що стелиться за вітром. думки, що їх озвучуєш - як батіг на спині загнаного коня. пахнеш прянощами, ледь-ледь, і тютюном. голос - тихе відлуння гір: то зачаровує, то жахає нестримною силою. з очей твоїх пробирається назовні тихе дзвінкопрозоре сяйво швидкої, чистої води. пальці тонкі, зґрабні; жести невагомі - здається, ніби перебираєш виноградні кісточки. обличчя твоє зблизька здається зовсім інакшим, аніж зі звичної для неквапної розмови відстані. з грудей рветься тепло - хвилями, не променями: вириває самого з себе і збиває мене з ніг.
коли слухаю танго, здається, ніби я виростаю з тебе. думаю, нам варто потанцювати під П’яцоллу.