я боюся своїх асоціацій, мені здається, шо вони мене задушать скоро за умов такого сприйняття. мені боляче, і це ніби стан, а не відчуття - статичний такий.
а ше мені сумно, і це так само стан, тобто він ніде не дівається зі зміною зовнішніх факторів, і не забувається.

от воно що, вирвалась статика. до речі, це слово ж першопочатково означає рівновагу, а я в нього ніколи цього значення не вкладала. рівновага - це третє поняття, принципово відмінне, окреме.

тепер цей стан поширюється на сни. за останній тиждень я запам’ятала більше своїх снів, аніж за багато років. до того ж, вони надто деталізовані, незакономірні і реалістичні - не в сенсі так могло б трапитись справді, а в сенсі відчуттів, я вже десь про це писала. сюди, між іншим, добре вписується фраза, яку я сьогодні зустріла, недаремно ж: "things never really mean what they seem to mean".

до речі, і ні слова про позбутись.

останній сон був надто безособовим і точкою призначення там виступала Коломия. чого ж Коломия-то зразу?