Work hard, have fun, no drama.

—Доброго ранку манюня
Дякую, я люблю тебе, мій рідний. Такі повідомлення заставляють жити.

Я люблю тебе. Руки пахнуть тобою. Дякую, що ти в мене є!:*

До нового року лічені години, що я відчуваю з цього приводу? Нічого. Я розбита. День 31 грудня видався тяжким, розворушилось багато спогадів, було багато сліз. Я сумую, з кожним днем все тяжче, але я впораюсь. Обіцяю бути сильною, гарно вчитись і берегти маму. Я люблю тебе.

За цей рік я дуже подорослішала, змінились погляди багато на що. Відчуття ніби постаріла, ніби мене вижали і кинули. Прикро, але так. В 2013 році я відчула як це втрачати, ніколи не думала, що це так боляче. Більше немає тієї маленької Лізи, яка грає сімси, смішить і робить різні божевільні речі. Дівчинка виросла, це гнітить. Боляче. Зараз відчуваю як виливаю сюди душу, напевно не варто, але захотілось. Давайте упустим те, які люди приходили в моє життя протягом цього року, і як вони з нього йшли. Саме огидне, це коли людина дає пусті обіцянки, кидає слова на вітер, для мене це рівне брехні. Це я вже пройшла, і зробила висновки для себе.

В цьому році я, напевно, взнала як це любити. Так нехай ті кого я люблю, не залишають мене в 2014 році, цього я хочу найбільше. В 2013 році я почала цінувати здоров*я, усвідомила. Хай 2014 рік не буде таким гівном, як 2013. Бо підбиваючи підсумки, волосся дибки, як я змогла все це пережити? Як? В 2014 році все буде по іншому, це я обіцяю сама собі. Я не впущу свого щастя. Буду любити до останнього! Все буде класно!
Зараз я просто скісаю, настрою взагалі немає. Не радує те олів*є і мандарини, навіть їсти не хочеться, навіть шоколадного діда мороза. Ляжу, як завжди, спати, щоб відпустило. Коли прокинусь, має стати лекше, воно мусить. Тоді і відсвяткую.
Хочу всім-всім побажати здоров*я, насамперед. Все інше, як то кажуть, буде. Будьте всі розумниками. Старайтесь, карапкайтесь, самовдосконалюйтесь. А ще цінуйте те, що маєте і не впускайте свого. Я в вас вірю, я з вами, мої любі. Крепко обіймаю.

Karma is like 69: you get, what you give.

Не загаси, благаю, тільки не загаси!
*_*

Я люблю тебе. Дякую, що ти є. 01.01.2013- ∞

Що ж зробиш? =__=

Є такі люди, яких коли обіймаю, подумки промовляю без перестанку "я люблю тебе, я люблю тебе…". Здається, ніби людина це має відчути, я вірю в це. А сказати не наважусь. Ці люди і є найдорожчими.

А мому Тімоші 16..як швидко пройшов час, переглядаю старі фотографії і на очі сльози. Я так сумую за тобою, за тим як билися, як тато катав нас на саночках, як грали з Мартою в "Світлофор", багато ще було такого, чого тут не викладеш. А пам'ятаєш як дивись разом Чемпіонат Світу з футболу, як жили один в одного тижнями, як дивились мультики на старому касетному програвачі? Багато я можу згадати, як же ж було добре. Навіть те, що ми сварились дало мені багато, ти вмів так морально надавити і поставити на місце, тільки зараз розумію, що це служило для мене уроками, ти хотів як краще. Я пам'ятаю безліч приємних моментів з тобою, як же ж було добре. Я так сумую, хороший мій. А чи сумуєш ти? Мій старший брат, мій вчитель, мій такий рідний. Все, що було вже точно не повернути, ми змінились, хоча я мрію так як колись бути поряд і сміятись, з тобою. Зараз хочу, щоб в тебе просто все було класно. Залишайся розумником. Я люблю тебе, брат.

Щось я відчуваю, що твоє бажання збудеться(

Варто було прожити такий гавняний день, заради такого чудового його завершення. Мені тебе так мало(

Я скучила(

Ти мене надихаеш*_*

Як би там не було, а я скучила(

Зацепило, ой як зацепило. Краще б не бачились, сучка кончена.