danajolie
DO IT NOW.
SOMETIMES `LATER` BECOMES `NEVER`
DO IT NOW.
SOMETIMES `LATER` BECOMES `NEVER`

да здраствует водный баланс
да здраствует правильное питание
да здраствует нужный уход
я тебя отпустила
нет, все-же я тебя не любила
долго времени ждала
и от ожыданья танцевала
каждое слово воспринимала
цветы в волосы вплетала
всем другим я отрицала
мол, с тобою лишь летала
надо было время подождать
чтобы все уж наконец понять
но теперь могу сказать я смело
я закрашу воспоминания набело
спасибо я тебе не скажу
историю другим я не расскажу
слова бросать ты врозь умеешь
видимо и ни о чем ты не жалеешь
ну вот. история была недолгой
вспомню я тебя разве что лишь с судорогой
12.07.2013
23:49
неспасибо тебе за все.
ну що ж.. все почалося із невинної акробатики. мене і до того після уроку класики все боліло, ну і тут почалося..
всі ті кляті розтяжки, сидіти на шпагатах по 3 хв. і я майже сіла на шпагати!!! дупу втягнула спинку рівно ноги вперед руки вгору не рухатись 3 хвилини. потім ше всякі з компонентами. чорт, це абалдєнно. ця біль. ти відчуваєш, що ти працюєш а не лежиш на дивані і вконтакті
але потім 15хвилинна перерва все поміняла. ну, руки і ноги в нас тряслись і ми не могли нічого робити. розминку проводили дівчата з групи, в якій я б мала бути.розминка галіма, потім діагональ галіма. ну всьо галімо. я не кажу що я б провела краще, але я хоча б старалася.
потім прийшов віііін. чмафкілафкіабнімафкі і всі так оо а звідки ти його знаєш бла бла бла. він що тобі однокласник чи як??
почалися танціпляски. в нас, як виявляється, була зведена репетиція через 4 людей з моєї групи, які вже знають танець бо ходять набагато довше за всіх решта і щоб їх вибирали щоб доставляти в основний склад.
ну і ясно що всі забили на тих, хто ще вчить.
і тут ми типу танцюєм, щось таке. і в один момент я розумію що Я БЛЯХА БЄЗДАРЬ ПРОСТО!!! по -ідеї я б мала бути лідеркою в групі, бо я той танець трошки вчила весною коли повернулася з франнції..але бліін. я все забула, все неправильно завчила. і наново перевчитися не можу. Я БЕЗДАРЬ. мені пару раз так і хотілося вискочити з залу і піти тупо ридати. це вже не вперше. за цей рік вперше.минулого року я теж ледь не зірвалась, проте тоді вибігла поплакала трошки і повернулася.
я розумію, що я маю бути вища за це. я розумію, що не все вдається з першогго разу. АЛЕ СКІЛЬКИ МОЖНА?!!! ну блін я ж стільки то все вчу, дійсно стараюся. а виявляється що я просто бездарь.може я себе і накручую, але я тільки це і бачу в очах викладачів на танцях. коли говоряться якісь зауваження всій групі в мене в голові одне- це через мене нам роблять зауваженння. я все всім порчу.
ну. я як завжди, в своєму стилі.
і в голові одне- навіщо я повернулася? мене дівчата тут явно не раді бачити. мені має бути на думку інших. але я в своїй думці навіть себе понижую. я розумію, що таке реальність. я знаю, що вона жахлива.але я не хочу з нею миритися.мені боляче
і прийшла я додому.набрала ванну з пінкою, всьо па стілю. потім пару слів від своїх. і я в істериці. в голові тільки мої сьогоднішні невдачі на танцях. так я і пролежала півгодини в ванні, ридаючи.
я типу з нервами написала йому що напевно я наважуся і типу що йду сумку пакувати.ага, спакувала і потанцювала двадцять раз.та ти не шариш мене чи як?
і я майже ридала і писала це все валентинуя хотіла так його побачитипоки йому ще 17 роківна наступну репетицію його не будеі мені буде важко по перше без нього на танцяха ще й бліна, ну в нього 3 лютого дн просто він любить мене називати малявкою, а потім я буду ще більшою малявкою. а так я мала б шанс виправити це)
та можу, але побачу я його лише в п"ятницю наступну, і то не факт
ну заради самої себе перш за все, щоб показаит що я трошки сили в собі маю. ну для фізформи. ну і заради нього.щоб провести з ним більше часу. мати більше можливостей на все все
нам не виходить зустрітися так, бо він як кличе.то вже пізня година трошки. він дуже стібається з того (але любя) що для мене пізня година не асоціюється з поверненням додому. ми як гуляли, типу він сказав оо дивись вже пізно, тобі напевно додому треба йти. а на годиннику була 3 година дня.
. але то любя, я знаю :)
я просто засіла на тій піснінікуди іти не хочу навітьякщо включити правильну музику- світ здається ідеальним
в нас нестиковочка по часу
або мені уроки прогулювати, або йому пари
там або в нього танці, або бокс, або в мене репетитор: /
тому ніяк…
та не треба мені ніякого залу, я маю можливість там займатися, але він мені не потрібний. не хочу я залу.там не буде моїх (ну трошечки моїх) людей. навіть ті самі пагані дівчата мають якесь малесеньке місце в моєму 
якщо в слова вслухатись то можна почати думати. а мені це не потрібно зараз. мені потрібна лише хороша музика. бальзам на душу лиється просто. нічого не треба. навіть моря мені не треба, сонця не треба, навіть валентина мені не треба. та про що я говорю?! ЯКІ ХЛОПЦІ ДО ПОПИ?!! мені настільки добре буває слухаючи музику що я навіть забуваю про ГАРБУЗЯЯЯЯ.до речі, хто такий ГАРБУЗЬОО? а то я шось не пригадую, склєроз чуточку
ну что же, все было сначало очень плохо.потом я собралася и пошла на очень крутой концерт. там было просто офигенно.музыка такая, аж до дрожы! потом хорошо провела время с тем, кого люблю.все было круто
и тут новость с потолка. и я чуть не разрыдалась. ну в моем стиле, да. я не знаю.почему ведь мне больно ?! я никакого отношения к нему не имею. а больно то как.
Nights in white satin
Never reaching the end;
Letters I've written
Never meaning to send
Beauty I'd always missed
With these eyes before;
Just what the truth is
I can't say any more
'Cos I love you,
Yes I love you,
Oh! How I love you.
просто в житті бувають такі моменти, коли ти зустрічаєш людину. і все. розумієш, наскільки він\вона тобі подобаються, і водночас, що стосунки між вами просто неможливі. зважаючи на різницю в віці, в житті, в баченні світу.але для тебе та людина фігурує ідеалом хлопця\дівчини.
це божественний момент. побільше таких би.
жаль, що час пройде і я перестану з ним зустрічатися. але в мене буде одна відрада- його сторінка вк, яка часто обновлюється новими фотками, доступними для всіх *_*
обоже.але реально, я давно не зустрічала таких класних людей. все вкупі-взагалі ідеально. зовнішність, розум, характер…
жаль. я буду плакати, напевно що.. але я замітила одне. коли я з тобою поряд- мені якось фіолетово. а коли я вже сама вдома..тоді згадую тебе, і який ж ти хороший.
це ідіотизм, та, знаю. але це мої почуття і я з ними нічого зробити не можу.
А.<3
забагато всього як на один день. чи доречніше сказати, ніч.
мій блог, десь сьогодні тобі має виповнитися рочок..)
яка моя реакція ? та ніяка.мені байдуже. реально байдуже. хай буде що буде, мені просто ПОФІГ на це.
Самые популярные посты