Blue October

У меня началась сессия. Сегодня был первый экзамен. А я до сих пор не верю, что я студентка, что мои ребятушки далеко, будто только вчера после шк сидели и смеялись, и не думали сколько дерьма нас ждет впереди.

Сегодня я ехала с ним домой. Спать на нем-прекрасно, да еще и когда он так сладко обнимает и трогает волосы. А потом весь вечер сидеть и пахнуть ним.

Не видела его 3 месяца и вот, такое чувство, что и не расходились.

Не облажаться бы снова.

Аминь.

ВЬЮИ, Я ТАК ПО ТЕБЕ СКУЧАЛА!!!!!

завтра еду общагу. до сих пор не верю.

Сейчас даже думать боюсь, что у нас остался месяць. А потом все будут уезжать. Как не печально, но правда: С

В том году, когда об этом думала, так до этого было еще так далеко. А сейчас вот оно. МЕСЯЦ.

Как-то я переосмыслила свое отношение к одной персоне. Говорят, что неприятных людей нужно избегать, но с ней у меня было ГОРАЗДО больше хорошоге, нежели плохого. А через месяц я ее уже не увижу.Наверное, пол года не буду видеть.

И теперь нужно ценить все.

столько всего было за день, а мне так лень писать)

Благаю, забери мене звідси якнайдалі та відвези туди, де залишимося
тільки ми удвох. Тримай мене за руки, зігрій мої долоні, змусь знову
посміхатися та мріяти, змусь відчувати вагу твоїх слів, зроби щастя
тілесним. Благаю, навчи тримати тебе міцно, ніколи не відпускаючи, навчи
вірити у казки та хепі-енди, навчи не озиратися. Благаю… Цілуй,
торкайся, песть, видихай мільярдами частинок своє тепло та даруй його
мені… І молю… кохай".

Щоночі, лягаючи далеко за північ та
усвідомлюючи власну самотність, я мимоволі зіштовхуюся з думкою про те,
що навряд хотів би сказати всі ці слова ще комусь окрім тебе, адже ти,
як ніхто інший, для мене була справжньою, не зітканою з молекул-знаків і куди
вагомішою, ніж усе, що може мати значення.

Кажуть, що людина живе
на 75 відсотків мріями і тільки на 25 виходячи з реальних фактів. Саме
через це ти змушена любити мене. ЛЮБИ! Мені страшенно не хочеться, щоб
ти й надалі залишалася моєю мрією

Щоночі, лягаючи далеко за північ та усвідомлюючи власну самотність, я мимоволі зіштовхуюся з думкою про те, що навряд хотів би сказати всі ці слова ще комусь окрім тебе

страшно, когда в 16 лет думаешь, что жизнь закончилась.

страшно, когда ты думаешь, что тебя невозможно полюбить.

страшно, когда ты навязываешься ненужным людям.

страшно, когда не можешь избегать неприятных тебе людей.

за две недели сидения дома я много чего переосмыслила.

теперь вот поняла, что больше дома не могу сидеть. я хочу к людям. неважно к каким, главное, чтобы не дома.